Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

Минулі рани затягнулися й більше не боліли, тож Ліка могла говорити про це спокійно, навіть зі зневагою.

– А твоя справжня мати? – обережно запитала Інга.

– Я її не знала. Мені сказали, що вона мене кинула в пологовому будинку й розчинилася в невідомому напрямку. З Олеською була та сама історія. Тільки її не удочерили, і вона зростала в дитячому будинку... Іноді вона буває грубою і непримиренною, але ми з нею давно як сестри.  Тому я така спокійна. Якби з Олесею щось трапилося, я б це відчула...

Ліка жбурнула сукню на ліжко й підійшла до вікна. Спробувала його відчинити, але нічого не вийшло, ручки  не поверталися.

– Напевно, щоб ми не втекли. Це ж перший поверх... Цікаво вже ранок чи ще ніч?

– Давай я спробую... 

У цей час по той бік стіни, за каміном розташувалася Ролена.

Камін був зроблений таким чином, що в ньому малися майстерно замасковані щілини, крізь які можна побачити і почути все те, що відбувається в кімнаті.

Ролені дуже хотілось, не відкривая своєї присутності,  побачити, як полонянки будуть поводитися, і  вона дуже гнівалась на те, що дівчата розмовляють між собою  незрозумілою для неї мовою. 

До того ж, дівчата справді виявилися дуже вродливими, і це теж неймовірно дратувало королеву. 

– Мене злить, якщо я не розумію, про що йдеться, – сказала вона, повертаючись до Ренальда, який з нудьгуючим виглядом сидів у кріслі біля протилежної стіни.

– Нічим не можу допомогти, сестро. Мені їхня мова незнайома.

– І це дуже насторожує. Звідки вони прибули?

– Є одна  здогадка, але я не цілком упевнений...

– То кажи вже!

Ренальд підвівся, підійшов до Ролени і через щілину глянув на дівчат. Ті якраз возилися біля вікна, намагаючись його відчинити.

– Вони цілком можуть бути з іншого світу.

– З іншого світу? – Ролена щиро здивувалася, – Але ворота до іншого світу не відчинялися вже дуже давно. Багато хто вважає, що їх уже неможливо відкрити...

– Напевно цього ніхто не знає, – заперечив Ренальд, – До того ж портал у де яких  випадках здатний і сам відкритися. Про таке згадується...

Ролена насупилася, зосереджено розмірковуючи, потім сказала:

– Іди до них і поговори. Може вони вже щось згадали... А я послухаю. 

– Чи не краще дочекатися Біра? – поморщився Ренальд.

– Я не можу тобі наказувати, брате, але прошу, – промовила королева лагідно.

– Добре! – неохоче погодився Ренальд, – тільки не думаю, що з цього вийде якийсь толк.