read-books.club » Фентезі » Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

82
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Навіжена зі світу людей" автора Лариса Лешкевич. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич» була написана автором - Лариса Лешкевич, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Фентезі".
Поділитися книгою "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич" в соціальних мережах: 
У кожного королівства своє власне пророцтво – так повелося від початку. А що робити, коли цих пророцтв цілих п'ять, і кожне з них оповідає про різне, кожне з них ледь не суперечить одне одному. Але якщо зовсім нічого не робити, то зрозуміло, трапиться страшне лихо. З цим і доведеться розбиратися наслідному принцу Адвіану, бо лише він здатний врятувати своє королівство від загибелі. Та тільки самотужки йому не впоратися, доведеться кликати на допомогу дівчину зі світу людей...Але, як то кажуть, не все так маємо, як бажаємо!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 236
Перейти на сторінку:
Розділ 1.1

 

Виверну   вчасно не нагодували. 

Вона  звикла отримувати їжу  кожного дня неодмінно  на сході сонця, а сьогодні чомусь ніхто не  прийшов, щоб  дати їй  необхідну суміш  з особливих трав, пермолотих черепів, дикого меду, сушених кажанів і заклинань.

Голодна виверна гарчала, дихала вогнем і з такою силою лупила  міцним хвостом по стінах воєї стайні, що здригався увесь замок.

–  Да що ж це таке? Що там знову  відбувається? –  грізно кричав високий  худий чоловік, визираючі  з кімнати   і на  ходу  загортаючись у теплий нічний халат.

Слідом за ним з'явилася  не менш висока і худорлява  жінка  у кружевній сорочці,  з яскраво-рудим волоссям,  заплетеним у дві довгі коси. 

– Не хвилюйся, любий, не хвилюйся, тебі не можна хвилюватися! – повторювала вона,  намагаючись зачепитися тонкими пальцями за його плече, щоб зупинити.

Але чоловік вже вискочив  у коридор. Його очі грізно блищали, а обличчя палало від люті.

На всіх поверхах чувся важкий тупіт стражників та  перелякані голоси.

– Ваша Величносте! –  слуга, який біг назустріч, впав на коліна і уткнувся обличчям у підлогу. 

– Кажи! – прогарчав  чоловік.

– Кайтана збожеволіла. Вчасно не отримала свою суміш і тепер нікого до себе не підпускає… Я хотів покликати принца, бо лише він один  здатний заспокоїти виверну…

– То чому він не йде? – крикнув чоловік.

Замок продовжував здригатися від лютих ударів.  

– Я постукав у двері спальні, але Його Високосте  наказали мені забиратися геть до скелястих духів, – жалібно пролепетав слуга.

– Ніякої користі від вас... Йди вже звідси! Я сам поговорю з ним!

Король Ектор стрімко пішов коридором, суворо хмурячи сиві брови. Королева Естелла, накинувши на худі плечі шовковий пеньюар, бігла слідом за чоловіком.

– Тільки не хвилюйся! –  вмовляла вона.

Король підійшов до покоїв принця і з усієї сили вдарив кулаком у двері.

З середини  кімнати  долинала якась метушня, чувся жіночий сміх.

Король вдарив   ще раз. Королева благально склала долоні.

– Хто там знову вештається? – гаркнув принц у відповідь на загрозливий стук, – Забирайтеся до всіх лісових духів, хоч би сам Скелястий велетень взяв місто в облогу!

Обличчя короля  запалало. 

Незважаючи на поважний вік, Ектор був чоловіком міцним, загартованим і в нескінченних війнах із сусідами, і в полюванні на диких звірів.   

З усієї сили вдарив він ногою у двері й ті, жалібно тріснувши, вилетіли з петель.

Королева скрикнула і зблідла.

Його високість, спадкоємний принц Адвіан, лежав на широкому, під балдахіном ліжку, в чому мати народила.

Три абсолютно голі дівиці  борсалися поруч із ним  серед зім'ятих чорних покривал, брудно пересварилися між собою і заливисто реготали.

Вони відштовхували одна одну від могутнього тіла принца, яке виблискувало у приглушеному сяйві ранкових світильників своєю чудовою бронзовою засмагою.

На підлозі стояла золота таця із залишками фруктів і фантіками від цукерок, лежав перекинутий глечик, з якого витікали  назовні краплі вишневого вина.

Звісно, така картина нікого не здивувала.  Дуже часто принц Адвіан порушував всі мислимі межі й нехтував усіма традиціями та правилами.

– А це ти, батьку, – ліниво промовив він, невдоволено повернувши голову до дверного отвору, – ну що там ще?

– Геть звідси, безсоромні дівки! – з придушеною люттю наказав король.

Дівчатам не треба було повторювати двічі. Вони моторно зістрибнули з ліжка і, як були голяка, так і побігли  за портьєру, що вела в гардеробні.

– Отакої! Усі веселощі зіпсував, – проворчав Адвіан, сідаючи на зім'ятому ліжку й пригладжуючи своє розпатлане, темно-руде волосся.

– Веселощі? – грізно повторив король, роздуваючи ніздрі, – Ти не чуєш, що відбувається? І одягнися негайно!

Адвіан встав, не соромлячись ні батька  ні матері, випростався на весь зріст і, зірвавши з ліжка покривало, загорнув у нього нижню частину тіла. Потім пошарив  очима  по кімнаті в пошуках свого одягу. Не знайшовши нічого, поморщився і подивився на батьків.

–  Та чую, чую!   Кайтана божеволіє.  Розтяпи слуги її вчасно не погодували. Варто було мене через це позбавляти задоволень життя. Я і сам вже збирався йти до неї…

– Ти дочекаєшся того, що мені доведеться відшмагати тебе, сину, – без жодних емоцій промовив Ектор, – Як можна бути таким безвідповідальним! Ступай негайно і заспокой віверну, поки вона не рознесла замок. Наші стіни й без того не такі тверді, як раніше...

– Іду, іду,  – незадоволено пробурчав Адвіан, – ось прямо так і піду! Пришліть служницю, нехай прибере тут усе.

Він позіхнув і почухав широкі груди.

– Після прийми ванну й одягнися, як личить принцу!  – суворо наказав король, – Я чекатиму на тебе у своєму кабінеті. У нас є важлива справа.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 236
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"