Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

- Сьогодні чекаю на тебе тут о восьмій. Одягни чорну білизну, панчохи та туфельки. Буде сюрприз.

- Приємний?

- Ну, точно незабутній.

Вона подумала, що, в принципі, всі зустрічі з ним складно забути. Кожна має свій смак, свій відтінок почуттів, свою індивідуальність. І якщо Гордій каже, що сьогодні буде щось особливе, то вона намагатиметься приготуватися.

Прийнявши ванну, зробивши епіляцію, наклавши освіжаючу маску на обличчя і поживну на волосся, зробивши ще пару гігієнічних процедур (про всяк випадок, мало що), Лола відчувала себе привабливою і сексуальною. Вона дуже хотіла, щоби сьогодні він похвалив. Їй завжди трошки не вистачало його схвалення, хотілося, щоб він відчував захоплення від її чуйності, щоб знав, як їй хочеться бути для нього особливою. Але він майже завжди був дуже стриманий у прояві почуттів. Можливо сьогодні...

У призначений час Лола сиділа на дивані у вітальні.

Про всяк випадок поставила на стіл пляшку білого вина, келихи, зробила сирну нарізку. Жодного міцного алкоголю, голова повинна крутитися від відчуттів без жодних допінгів.

Вона почула, як відчинилися вхідні двері, але не стала виходити. Почулися кроки та голоси. Голоси?

Він приїхав не один? Як же так?

Вона безпорадно озирнулася на всі боки. У голові стало порожньо та гулко. Він не один... А вона практично гола, зараз її побачить хтось інший. Вона ладна була зірватися з місця і втекти, але від шоку ноги підкосилися, і вона плюхнулася назад на диван.

Лола закрила обличчя руками, щоби не бачити. Могла б – закрила б і вуха. Але рук у неї було лише дві, тож вона продовжувала чути. І це було так принизливо. Сором хвилями огортав все тіло, спускався хребтом і холодив руки та ноги. Її трохи затрясло.

Тим часом чоловіки (а вона зрозуміла по голосах, що це саме чоловіки) затихли, зупинившись на порозі вітальні. Дівчина продовжувала сидіти із закритим долоньками обличчям, а вони жадібно і оцінювально розглядали її майже оголену фігурку.

Вона була прекрасна, така тендітна і витончена.

- Лялечка, розплющ очі, - сказав Гордій. – Сьогодні до нас у гості я запросив Ігоря. Він мій давній друг і до певної міри партнер. Вчора ми мали ділову зустріч, і я подумав, що ми могли б непогано провести час разом.

Від сказаного Лола ще більше впала панічний стан. Він що хоче ділити її з іншим чоловіком? Він хоче, щоб до неї торкався хтось інший? Але ж Гордій нещодавно закотив справжню сцену ревнощів з приводу кульки, подарованої колегами. А тепер сам хоче, щоб з нею потішився його знайомий?

А інакше навіщо було говорити їй заздалегідь, щоб вона чекала у білизні? Навіщо демонстрація її напівоголеного тіла? Адже він знає, як нестерпно для неї все публічне. Він знає, але...

Це принижувало ще більше. Це було майже нестерпно. У неї на очі навернулися сльози.

Виходить, Гордій зовсім не цінує її. Вона, звісно, ​​розуміла, що вона для нього іграшка. Але вона ЙОГО іграшка. Не хоче вона, щоб чужі руки торкалися її, чужі губи цілували, а тим більше...

О Боже, невже її трахатиме інший чоловік, а Гордій на це дивитиметься? Чи буде командувати? Чи брати участь? Ні! Так не має бути!

Але за тривалим мовчанням чоловіків вона чітко зрозуміла, що саме так і буде.

Вона має це зупинити. Але як? У присутності Гордія всі її думки були тягучі, а слова немов забувалися.

Повільно, мов у п'яному тумані, вона опустила руки. Але так і не змогла підняти погляду на гостей. Вона бачила лише їхні модельні блискучі туфлі та штани від дорогих костюмів. Чоловіки продовжували мовчати.

А Лола не могла, просто не могла дивитися їм у обличчя. Це було сильніше за неї. Сором і біль повністю затопили свідомість. Невже це все відбувається з нею?