Читати книгу - "Байки проти ночі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Невдовзі зашумів підіймаючись ліфт, і вони зайшли до квартири.
— Ці кішки вже дістали! — кинув Стас із порога.
— Чому так пізно? — запитала жінка зі спальні. — Ти…
— Добре, не починай, — відмахнувся він, стягуючи заляпані брудом кросівки і пробираючись до себе в кімнату. Це нагадало Владу, як недавно повертався додому він сам. Але між цими двома поверненнями було мало чого спільного.
— Усе гаразд? — подивилася на чоловіка мати Стаса.
— Так, здається, все гаразд. Кішки, — він стяг плащ, повісив його на гачок вішалки й зайшов у спальню.
— Це вже втретє за останній місяць.
— Утретє?
— Не дивися так на мене. Ти чудово знаєш, що я кажу про нашого сина. У нього таке починає входити в звичку, тобі так не здається? — вона очікувально дивилася на чоловіка, одночасно масажуючи праве зап’ястя.
— Ну… всі хлопці його віку трохи захоплюються. Такий період.
— По-моєму, ти сам не віриш у те, що кажеш.
Чоловік на мить завмер перед ліжком з комічно розведеними руками, в одній досі були затиснуті зім’яті штани; пряжка ременя розгойдувалася з боку в бік, начебто маятник.
— Добре, я поговорю з ним днями. Добре, завтра, якщо ти так хочеш.
Влад пішов за Стасом, але кінець їхньої розмови почути таки встиг.
— Знаєш, — сказав чоловік, лягаючи в ліжко. — Коли я був унизу, в його кімнаті на кілька секунд спалахнуло світло. Ти не…
— Ні, я не заходила, — вже сонно відповіла дружина.
— Мабуть, здалося, — чоловік вимкнув нічник.
Двері кімнати, в певному розумінні, залишилися позаду Влада, і він опинився сам на сам зі своїм шкільним інквізитором, Жахом 3 Роздягальні, одним із тих, хто споганив усе його життя в останні шкільні роки… і якимось незбагненним чином продовжував отруювати його навіть тепер.
Стас витягував із кишень джинсів пом’яті купюри й кидав їх на стіл. Коли завершив, почав перераховувати, скільки залишилося після гулянки, раз у раз збиваючись і щось бурмочучи собі під ніс. Спостерігаючи за ним, Влад відчув новий приплив розпачу і гніву.
«Чого ти чекаєш?»
Стас нарешті згріб усі гроші в купу й кинув у шухляду столу. Хіхікнув над чимось, зрозумілим тільки йому, і, похитуючись на нетвердих ногах, почав роздягатися.
Влад розігнався і штовхнув його в спину. Той, зойкнувши від несподіванки, повалився на ліжко, пустив відрижку й почав зводитися на ноги. Але Влад штовхнув його знову, уже рішучіше. Стас сів на покривало й захіхікав, розглядаючи в руці відірваний від сорочки ґудзик.
— Ось така в нас фішка… лайно з-під ліжка…
Ґудзик чомусь дуже його розсмішив, і Стас відкинувся на спину, регочучи; напівспущені джинси злетіли з ніг і впали на підлогу. Спостерігаючи за цією сценою, Влад відчув, як занило в паху. Його тіло, віддалене на кілометри, рефлекторно скулилося. Він холодно посміхнувся у своїй кімнаті.
…Коли з горлянки Стаса раптом почали вириватися дивні здавлені звуки, Влад від душі сподівався, що заподіює йому аніяк не менший біль, ніж довелося відчути самому.
Експерта «робити м’ясо» зі слабаків у фізкультурній роздягальні вигнуло дугою, як на ілюстраціях наочних медичних посібників, що зображують напад правця. Цей стражденно скривлений рот, цівки поту, що біжать по восковому обличчі, — все це Влад уже бачив не раз у своїх бастіонних мріях про помсту, але тільки тепер усе було по-справжньому. Настав час поквитатися, виродку, за всі гріхи. Ні, це було незрівнянно краще за будь-які фантазії. І ще це було справедливо. Ось так! Перекошений від крику рот — ось символ справжньої справедливості. Ти готовий, недоумку? Тепер зіграємо за новими правилами.
Влад надто піддався власним емоціям, тому трохи розконцентрувався і на мить утратив контроль над своєю невидимою рукою, що стискала Стасову мошонку. Той зумів вирватись і заметався по кімнаті, поширюючи навколо себе майже видимі міазми панічного жаху. Потім заплутався в джинсах, що валялися на підлозі, впав, але миттю звівся на ноги… Тут Влад одразу ж знову наздогнав його й сильно штовхнув. Стас гепнувся назад на ліжко, безладно відбиваючись від чогось невидимого, що переслідувало його і прагнуло заподіяти невимовний біль.
Але цей активний опір не перешкодив Владу знову добратися до його паху. Невидима рука зімкнулася в потрібному місці, Стас охнув. І тепер від божевільного болю взагалі втратив здатність видавати будь-які звуки.
Влад збільшив тиск, пустивши в хід другу руку… а потім третю, четверту, п’яту… поки десь усередині не пролунав подвійний б'лоп-лопп, наче лопнули стиснуті в кулаках виноградини.
— Тайсон готує омлет…
Стаса якось одразу скорчило. Він міг лише, як викинутий на берег окунь, беззвучно хапати ротом повітря й вирячувати очі. Раптом його нижня щелепа відвисла, немов десь зламалася пружинка, а широко розкинуті ноги повільно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Байки проти ночі», після закриття браузера.