Читати книгу - "Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії."

Шайхутдінов підвівся:

— У нас, башкирів, кажуть так: «Ведмедя боявся — на вовка нарвався, ворога злякався — смерті дочекався!». Бій справді буде запеклим, але ми повинні вистояти! Всі на свої бойові місця!

Крізь завивання вітру все ближче було чути постріли і вибухи. Бій наростав з хвилини на хвилину. Чулася шалена тріскотня кулеметів на околиці Журжинців.

— Батарея! Орієнтир два, по ворогу вогонь! — пролунала команда Шайхутдінова.

Гармати ожили. Засікаючи вибухи, Шайхутдінов вносив поправки. Але видимість була нікудишньою. Колись йому не раз доводилось шукати в розбурханому зимовому степу овече стадо. Воно тоді нагадувало в сніговій купелі якусь темну рухливу масу. Щось подібне з’явилось і сьогодні.

Вітер, несамовито шарпаючи снігову завісу, за якусь частку секунди розірвав її і поніс в далечінь. Батарейці ахнули. Прямо на позицію чорною примарою сунула колона фашистів.

Гармати вдарили одночасно. Вибухи підняли чорний дим у центрі колони, розметали її по полю. Фашисти групами повзли по засніженій землі і строчили з кулеметів. На позицію артилеристів посипалися міни.

Однак батарейці, маючи добре укріплену позицію, не припиняли вогню. Лейтенант Шайхутдінов з’являвся то біля однієї, то біля іншої гармати, кидав короткі команди. Перша атака ворога була відбита.

Та через деякий час фашисти знову пішли в наступ. Вони кидалися на пагорб, потім сповзали в балку, залишаючи на снігу темні плями трупів. Деякі підрозділи вже обходили батарею справа і зліва. Тепер доводилось вести кругову оборону. Пригодилися автомати та кулемети. Тут діяли їздові і навіть батарейний куховар. Вони зосереджено поливали фашистів свинцем.

— Тримайтеся, хлопці, — закричав їм Шайхутдінов. — Забирайся туди он, лівіше.

Атака фашистів захлиналась. Та несли втрати і батарейці. Біля гармати Тихонова залишилось тільки двоє. Та ось один із них якось неприродно зігнувся і став повільно сповзати по лафету. То був Соловейчик.

Лейтенант Шайхутдінов за одну мить подолав п’ятиметрову відстань до гармати. Підхопив важке тіло солдата і поклав його на дно окопу.

Фашисти насідали з усіх боків. Полоснувши з автомата по брудно-зеленій постаті, що висунулась із-за бруствера, Шайхутдінов поспішив на допомогу Тихонову. Удвох вони швидко повернули гармату, і новий вибух струснув землю. Били прямою наводкою. Поруч Сєчкін щось кричав, люто поводячи очима. А кулі його автомата прошивали вогненною стрічкою одного фашиста за другим. Але й Сєчкін, наче підкошений молодий колосок, впав на землю. Шкварчав сніг під розпеченим металом. Над полем скаженою заметіллю витанцьовувала смерть.

Треба було самим шукати вихід із становища, що створилося.

Лейтенант вирішив вдатися до нового маневру. Залишивши біля кожної гармати по два бійці, він наказав їм вести вогонь з основної позиції. А сам з групою артилеристів, озброївшись автоматами, вдарив по наступаючих фашистах з флангу. Дійшло до рукопашної. З десяток гітлерівців вирвалися на пагорб і повернули до коней. Попереду біг худорлявий офіцер.

— Не вийде!

Шайхутдінов вихопив гранату. Кинув прямо їм під ноги. Ще до вибуху фашисти шарахнулись на всі боки і попадали. Лейтенант не дав їм більше піднятись. Лише офіцер, викидаючи далеко вперед довгі руки, вужем поповз в обхід. Він на якусь мить зупинився і прицілився в лейтенанта. Та Шайхутдінов випередив його. Він вистрелив у фашиста першим. Більше пострілів звідти не було. Кілька гітлерівців підняли руки, інші кинулись назад.

Того дня ще не раз відбувалися смертельні сутички. Але батарея разом з іншими бойовими підрозділами стояла неприступною фортецею. Незабаром артилеристам на підмогу прийшли кіннотники і танкісти. Навальна атака фашистів була відбита, почалось знищення окремих груп ворога.

У нагородному листі подвиг Шайхутдінова описується коротко: «Гвардії лейтенант Шайхутдінов у боях з німецько-фашистськими загарбниками по знищенню корсунь-шевченківського угруповання в районі села Журжинці 17-18 лютого 1944 року, тримаючи із своєю батареєю кругову оборону, особисто керував вогнем по знищенню наступаючої піхоти противника.

Коли були витрачені снаряди, німці знову двічі атакували батарею. Товариш Шайхутдінов організував вогневі обслуги на знищення фашистів із автоматів та гвинтівок.

У результаті напруженого бою всі атаки ворога були відбиті. Батарея Шайхутдінова знищила до 250 ворожих солдатів і офіцерів.

Особисто сам товариш Шайхутдінов застрелив німецького підполковника, який чинив жорстокий опір.

Товариш Шайхутдінов у цьому бою проявив винятковий героїзм і стійкість.

Гідний присвоєння звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі „Золота Зірка“.

Під цією характеристикою стоїть підпис: „Командир 89 гвардійського артилерійського полку гвардії підполковник Квашнін. 21 лютого 1944 року“. Нижче резолюція: „Гідний присвоєння звання Героя Радянського Союзу“. І знову підписи: „Командуючий військами армії гвардії генерал-лейтенант Галанін, член Військової ради гвардії генерал-майор Гаврилов. 12 квітня 1944 року“».

...У музеї історії Корсунь-Шевченківської битви заслужене місце займають матеріали, присвячені воїнам героїчної батареї Героя Радянського Союзу Шайхутдінова, яка вкрила себе немеркнучою славою в боях за українську землю. А біля села Журжинців, на місці колишніх вогневих позицій батареї, встановлено гранітну стелу, на якій викарбувано барельєф мужнього артилериста. Стела входить до Корсунь-Шевченківського меморіального комплексу. Пам’ятники меморіалу нагадують всім про те, що саме тут, на цій землі, стояли тоді на смерть сини різних народів нашої Батьківщини, багато з яких віддали своє життя за світлий сьогоднішній день, за те, щоб люди праці більше ніколи не бачили страхіть війни.