Читати книгу - "Оголошено вбивство"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Банч подивилася на міс Марпл.
— А на що ви сподівалися, тітко Джейн?
— На одне з двох. Або Шарлота запропонує Міці гроші, щоб та заткнула рота — і тоді сержант Флетчер засвідчить спробу підкупу, або, я припустила, вона спробує вбити Міці.
— Але ж вона не змогла б приховати й це? її відразу запідозрили б.
— О, моя люба, вона була вже неспроможна міркувати тверезо. Вона була у становищі миші, яка потрапила в пастку. Згадай-но тільки, що сталося того дня. Намагання міс Гінчкліф і міс Мерґатройд розіграти сцену вбивства. Міс Гінчкліф їде до станції. Як тільки вона звідти повернеться, Мерґатройд розповість їй, що Летиції Блеклок не було в кімнаті в ту ніч, У її розпорядженні лише кілька хвилин, щоб примусити Мерґатройд замовкнути навіки. Нема часу на те, щоб опрацювати план або влаштувати якусь хитромудру смерть. Лише брутальне негайне вбивство. Вона вітає жінку й душить її. Потім швидко біжить додому, щоб перевдягтися й сидіти біля вогню, коли прийдуть інші, так, ніби вона нікуди й не виходила.
А тоді Джулія розповідає їй, хто вона така. Вона ненароком розриває намисто, і її опановує жах, що шрам у неї на шиї можуть помітити. Згодом телефонує інспектор і повідомляє, що приведе сюди кількох людей. Немає коли ані подумати, ані відпочити. Вона вже по шию загрузла в убивствах, сьогодні вона вже навіть не змогла б послатися на вбивство з милосердя або на необхідність усунути небажаного молодика. Сьогодні вона просто брутально вбила людину. Чи в безпеці тепер вона? Так, поки що. Але тут приходить Міці — ще одна небезпека. Убий Міці, заткни їй рота! Вона сама не своя від страху. Вона вже не людина, а небезпечний звір.
— Але нащо ви заховалися в шафу для віників, тітко Джейн? — запитала Банч. — Чому не могли довірити цю справу сержантові Флетчеру?
— Було безпечніше, якби ми були там удвох, моя люба. А крім того, я знала, що зможу зобразити голос Дори Баннер. Навіть якби ніщо інше не вплинуло б на Шарлоту Блеклок, то це її зламало б.
— І воно справді її зламало!
— Атож… Вона вмить розкисла.
Запала коротка мовчанка, коли всі поринули в зовсім недавні спогади, а тоді Джулія заговорила умисне безтурботним голосом, щоб ослабити напругу:
— Ця історія дивовижно змінила Міці. Вона сказала мені вчора, що влаштувалася на якусь службу неподалік від Саутгемптона. І вона сказала (Джулія досить точно відтворила ламану мову та акцент Міці): «Я йти туди й вони казати, що мені треба зареєструватися в поліції — ти, мовляв, чужинка, а я казати їм: «Так, я реєструватися в поліції. Поліція, він мене добре знає. Я допомагати поліція! Якби не я, поліція ніколи не зловити б дуже небезпечний злочинець. Я ризикувати життям, бо я дуже хоробрий — я хоробрий, як лев, і я не боюся ризик» «Міці, — казати вони мені, — ти героїня, ти мужній жінка». — «Пусте, — відповідати я їм…»
Джулія зупинилася.
— І ще багато в такому ж дусі, — сказала вона.
— Схоже на те, — сказав Едмунд, — що незабаром Міці допоможе поліції не в одній, а в цілій сотні справ!
— І до мене вона стала ставитися набагато лагідніше, — сказала Філіпа. — Вона презентувала мені рецепт своєї «Солодкої смерті», сказала, що це весільний подарунок від неї. Але заборонила мені відкривати таємницю свого рецепту Джулії, бо Джулія зіпсувала її сковорідку для омлетів.
— Місіс Лукас тепер плекає ніжні почуття до Філіпи, позаяк по смерті Белі Ґедлер Філіпа й Джулія успадкували мільйони Ґедлера. Вона подарувала нам срібні щипці для спаржі — як шлюбний презент. Але я матиму величезну приємність не запросити її на наше весілля.
— І потім вони жили довго й щасливо, — прокоментував Патрик. — Це я про Едмунда й Філіпу. А як щодо Патрика й Джулії? — поцікавився він.
— Зі мною цей фокус із довгим і щасливим життям у тебе не пройде. Ті закиди, які інспектор Кредок зімпровізував для Едмунда, набагато більше годяться для тебе. Це ти молодик, якому хотілося б мати багату дружину. І не сподівайся!
— Ось перед вами людська вдячність, — сказав Патрик. — 1 це після того, що я зробив для цієї дівчини!
— Мало не запроторив мене до в'язниці за звинуваченням у вбивстві — ось до чого мене мало не довела твоя забудькуватість, — сказала Джулія. — Я ніколи не забуду той вечір, коли надійшов лист від твоєї сестри. Я справді думала, що мені капець. Не бачила виходу. А тепер, певно, я подамся на сцену, — замислено докинула вона.
— Як? І ти теж? — простогнав Патрик.
— Так. Я, певно, поїду до Перта. Подивлюся, чи не вдасться мені прилаштуватися на місце твоєї Джулії. Потім, коли я навчуся цього ремесла, я стану театральним продюсером і, може, навіть ставитиму п'єси Едмунда.
— А я думав, ви пишете новели, — сказав Джуліан Гармон.
— Я справді писав новели, — підтвердив Едмунд. — І вони непогано в мене виходили. Я списував цілі сторінки про неголеного чоловіка, як він підводиться вранці з ліжка і як негарно він пахне, і про бридку стару жінку, хвору на водянку, і про юну повію, у якої капала слина з рота, — й усі вони нескінченно обговорювали, у якому стані перебуває світ, і намагалися зрозуміти, навіщо вони в ньому живуть. І я теж почав замислюватися над цим… А тоді раптом мені спала одна кумедна несподівана думка, і я її записав на папір, і несподівано для самого себе створив надзвичайно цікаву сцену… Досить очевидна нісенітниця. Але вона мене зацікавила. І перш ніж я встиг збагнути, що я роблю, я написав прекумедний фарс на три дії.
— А як ти його назвав? — запитав Патрик. — «Що побачив дворецький?»
— Можна було б назвати й так… Але насправді я дав йому назву «Слони теж забувають». А що найдивовижніше, п'єсу прийняли, і незабаром її поставлять на сцені!
— Слони теж забувають, — прошепотіла Банч. — А я думала, що ні.
Превелебний Джуліан Гармон винувато стрепенувся.
— Господи! Мені було так цікаво. Моя проповідь!
— Ти знову надто захопився клятими детективами, — сказала Банч. — Але цього разу взятими з реального життя.
— А ви прочитайте проповідь на тему «Не вбий!», — запропонував Патрик.
— Ні, — спокійно відповів Джуліан Гармон. — Такий текст мене не
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оголошено вбивство», після закриття браузера.