Читати книгу - "Оголошено вбивство"

— Ми згадували ваш список, — сказала Банч. — Що ви мали на увазі, коли написали «з’ясувати»? Що саме з'ясувати?

Міс Марпл подивилася на інспектора з грайливо-докірливим виразом.

— Ви мали б звернути на це увагу, інспекторе Кредок. Ви показували мені листа від Летиції Блеклок до її сестри. У ньому двічі було повторене слово «з'ясувати» і двічі написане з апострофом. А в тій цидулці, яку я попросила Банч показати вам, міс Блеклок написала «з’ясувати». Люди не часто міняють свій правопис, мірою того як старіють. Така зміна здалася мені дуже значущою.

— Справді, — погодився Кредок. — Я повинен був звернути на це увагу.

Банч читала далі:

«Тяжка хвороба, мужньо перенесена…» Це Банні сказала вам у кав'ярні, і, звичайно ж, Леті не переносила тяжкої хвороби. Йод. Це слово наштовхнуло вас на думку про зоб?

— Так, моя люба. Вони поїхали до Швейцарії, а міс Блеклок розповідала, що її сестра померла там від сухот. Але мені пригадалося, що найбільші авторитети з вивчення зобу й наймайстерніші хірурги, що оперують цю хворобу, живуть у Швейцарії. І це пов'язувалося з недоладним перловим намистом, яке Летиція Блеклок завжди носила. Воно абсолютно їй не личило, але надійно приховувало шрам.

— Тепер я розумію, чому вона так схвилювалася в той вечір, коли порвалося намисто, — сказав Кредок. — Тоді мені її хвилювання видалося надмірним.

— А потім ви написали: Лоті — ні Леті. Її е схоже на о.

— Атож, я пригадала, що її сестру звала Шарлота і що Дора Баннер двічі або тричі назвала міс Блеклок Лоті — і щоразу, коли вона так казала, у неї дуже псувався настрій.

— А з якої причини вам пригадалися Берн і пенсія?

— Руді Шерц працював санітаром у клініці в Берні.

— А пенсія?

— О, моя люба Банч, я розповідала тобі про це в «Синьому птахові», хоч тоді я не знала, як використати цю аналогію. Мені згадалося про те, як місіс Вотерспун одержувала пенсію місіс Бартлет як свою власну, — хоч місіс Бартлет померла багато років тому, — і їй це вдавалося тільки тому, що одна стара жінка дуже схожа на іншу стару жінку, — отже, усе складалося в моїй голові в досить струнку систему, і я почула себе такою виснаженою, що вийшла охолодити голову й поміркувати, як можна все це довести. І тут міс Гінчкліф підібрала мене, і ми знайшли міс Мерґатройд…

Голос міс Марпл посуворішав. Він уже не був збуджений і задоволений. Він був спокійний і безжальний.

— І тоді я зрозуміла: треба щось робити. І негайно! Але я досі не мала жодного доказу. Я обміркувала можливий план й обговорила його із сержантом Флетчером.

— І я зробив Флетчеру сувору догану за це! — сказав Кредок. — Він не мав жодного права погоджуватися з вашими планами, не доповівши спочатку мені.

— Він не дуже хотів із ними погоджуватися, але я умовила його, — сказала міс Марпл. — Ми пішли до «Літл-Педокса», і я взялася за Міці.

Джулія глибоко втягла у груди повітря і сказала:

— Не уявляю, як вам пощастило її зламати.

— Я добре попрацювала з нею, моя люба, — сказала міс Марпл. — Хай там як, а вона дуже високої думки про себе, настав час, сказала я їй, щоб вона зробила щось і для інших, а не тільки для себе. Я дуже лестила їй, звичайно, і сказала, що коли під час війни вона жила у своїй країні, то, звичайно ж, брала участь у русі Опору, і вона відповіла мені: «Авжеж, звичайно». Потім сказала, що бачу в ній такий темперамент, який дуже підходить для такої роботи. Вона жінка хоробра, не боїться ризикувати й зуміє зіграти потрібну роль. Я розповіла їй кілька історій про подвиги дівчат, які брали участь у рухах Опору, деякі з них були правдиві, а деякі, боюся, я вигадала. І Міці зрештою опанувало велике натхнення!

— Дивовижно! — сказав Патрик.

— І тоді я умовила її зіграти свою роль. Тренувала, поки вона вивчила її досконало. Тоді я сказала, щоб вона пішла нагору до своєї кімнати і не сходила вниз доти, доки прийде інспектор Кредок. Найбільша вада вразливих людей — це те, що вони збуджуються надто швидко й можуть завчасно все зіпсувати.

— Вона зробила все дуже добре, — сказала Джулія.

— Я не розумію, у чому полягала її участь. — Звісно, я там не була, — додала Банч тоном вибачення.

— Мій задум був досить складним і ризикованим. Він полягав у тому, що Міці, водночас натякнувши, що справжня її мета — шантаж, прикинеться знервованою, нажаханою і готовою відкрити всю правду. Вона нібито бачила крізь замкову шпарину з їдальні міс Блеклок у холі з револьвером позаду Руді Шерца. Вона бачила, що там відбувалося насправді. Єдина небезпека була в тому, що Шарлота Блеклок могла пригадати: у замковій шпарині стримів ключ, і Міці нічого не могла крізь неї побачити. Але я ладна була об заклад побитися, що людина не думає про такі речі, коли переживає сильний шок. До її свідомості дійшло лише те, що Міці бачила її.

Кредок підхопив розповідь:

— Але — і це було істотним — я вдав, ніби поставився вельми скептично до зізнання Міці й, ніби розкриваючи нарешті свої карти, пішов у вирішальну атаку на чоловіка, досі не підозрюваного. Я звинуватив Едмунда…

— А я хіба не чудово зіграв свою роль? — похвалився Едмунд. — Я палко обурився. Як і було передбачено нашим планом. Проте наш план аж ніяк не передбачав, що ти, Філіпо, кохання моє, раптом зацвірінькаєш і розповіси світові, що ти не хто інша, як «Піп». Ані інспектор, ані я не мали ані найменшого уявлення про те, що ти можеш бути «Піпом». Я був призначений стати «Піпом»! На якусь мить це збило нас із пантелику, але потім інспектор удався до майстерного маневру й висунув проти мене звинувачення в тому, що я мав на меті здобути собі багату дружину, і воно, думаю, проникне у твою підсвідомість і одного дня утворить між нами нездоланну тріщину.

— Я не розумію, яка була в цьому потреба.

— Що ж тут не розуміти? Я дійшла висновку, що, з погляду Шарлоти, єдиною особою, яка підозрювала або могла знати правду, була Міці. Проте поліція мила інші підозри. Поки що вони вважали Міці брехухою. Але якщо Міці наполягатиме, вони можуть прислухатися до її слів і сприйняти їх серйозно. Тож Міці треба заткнути горло.

Міці вийшла з кімнати й пішла на кухню — тобто зробила все так, як я їй