Читати книгу - "Останній дон"

Тож у літаку Кросс розповів батькові про картину й запевнив його, що й далі шанує його поради, проте не хотів, щоб Клерікуціо могли подумати про батька щось недобре. Він висловив ще й свою занепокоєність цим викликом на Схід, гадаючи, що дон, певне, провідав про його голлівудські плани.

Піппі слухав, не кажучи й слова, потім зітхнув з відразою:

— Який ти ще молодий! Ні, про кіно ще ніхто не говоритиме, дон ніколи не показує так швидко свою руку. Він чекатиме й побачить, що вийде. Здається, немов у «родині» всім заправляє Джорджіо, принаймні так гадають Вінсент, Петі й Данте. Але вони помиляються. Старий проворніший за нас усіх. Його боятися не треба, в таких речах він завжди справедливий. Тобі слід стерегтися Джорджіо й Данте. — Батько на хвилину замовк, ніби не бажаючи говорити про «родину» навіть Кроссові. — Ти помітив, що діти Джорджіо, Вінсента та Петі нічого не знають про наш родинний бізнес? Дон і Джорджіо розпланували все так, щоб діти жили в згоді з законом. Дон планував таке й для Данте, але Данте надто кмітливий, усе розчовпав і захотів узятися й собі. Дон не міг його зупинити. Тож ми — Джорджіо, Вінсент, Петі, ти, я і Данте — немов ар'єргард, що прикриває відступ клану Клерікуціо до безпечного життя. Такі донові плани, саме в них виявляється його сила і велич. Тож він, може, навіть зрадіє, що ти робиш свій відступ, він сподівався, що коли-небудь так учинить і Данте. Ну що, ти згоден зі мною?

— Атож, — погодився Кросс. Навіть батькові він ніколи не признався б у своїй страхітливій слабкості. Адже це все він робив через кохання до жінки.

— І грай довго, як Ґроневельт, — напучував Піппі. — Як прийде пора, прямо скажи все донові і запевни, що й «родині» ця оборудка буде на руку, даватиме зиск. І пильнуй за Джорджіо й Данте. Вінсент і Петі не паскудитимуть.

— А чому Джорджіо й Данте? — запитав Кросс.

— Бо Джорджіо захланний пес, — відповів Піппі. — А Данте тому, що він завжди заздрив тобі, і тому, що ти мій син. Крім того, це скажений псих.

Кросс був приголомшений. Він уперше почув, як його батько критикує когось із Клерікуціо.

— А чому не треба стерегтися Вінсента й Петі? — запитав він.

— Бо Вінсент має свої ресторани, а Петі свій будівельний бізнес і Бронкський анклав. Вінсент хоче тішитись погідною старістю, а Петі любить діяти. Вони обидва люблять тебе й поважають мене. Замолоду ми гуртом працювали.

— Батьку, ти не сердишся, що я не порадився з тобою? — спитав Кросс.

— Уже хоч не прикидайся, — Піппі зміряв сина сардонічним поглядом. — Ти знав, що я не схвалю, що не схвалить і дон. Що ж, коли ти наміряєшся вбити того Сканнета?

— Ще не знаю, — відповів Кросс. — Тут доведеться попріти, адже потрібна «конфірмація»: тоді Атена знатиме напевне, що їй від нього нічого не загрожує. Тоді вона повернеться до роботи.

— Дозволь мені спланувати для тебе, — попросив батько. — А що, як ця дівуля, Атена, не повернеться до роботи? Ти ж тоді втратиш п'ятдесят мільйонів.

— Повернеться, — запевнив Кросс. — Вона й Клавдія близькі друзі, і Клавдія сказала, що Атена ладна повернутися.

— Моя люба донечка, — зітхнув Піппі. — Вона й досі не хоче мене бачити?

— Не думаю. Але ж ти завжди можеш зайти до неї, коли вона зупиняється в готелі.

— Та ну,— відмахнувся Піппі. — Але якщо ця Атена не повернеться до картини після того, як ти впораєш роботу, я запланую для неї «причастя», байдуже, хоч яка вона велика кінозірка.

— Ні, ні, — швидко промовив Кросс. — А тобі таки треба побачитися з Клавдією. Вона зараз набагато гарніша.

— Це добре, бо дитиною вона мала таке бридке личко. От як у мене.

— Чого б вам не помиритися? — запитав Кросс.

— Вона не хотіла мене бачити на похороні моєї колишньої дружини й не любила мене. Ну, а що тепер? Власне, як я помру, я хочу, щоб ти не пускав її на мій похорон. До бісу її, — на хвилину Піппі замислився. — А вона й малою була завзятуща.

— Тобі треба побачити її, — знову нагадав Кросс.

— Запам'ятай, — мовив Піппі, — донові нічого не розказуй. Це нарада з якогось іншого питання.

— Чого ти так упевнений?

— Бо спершу він зустрівся б зі мною, щоб побачити, чи я відпускаю тебе.

Згодом виявилося, що Піппі мав слушність.

Джорджіо, дон Доменіко, Вінсент, Петі й Данте чекали на Піппі й Кросса не в самому особняку, а в гайку, де росли фіги. То був уже усталений звичай: перше ніж обговорювати справи, всі члени «родини» сідали за спільний ленч. Джорджіо виклав найголовніше. Розслідування показало, що Конокрад Снедден підтасував результати кількох міжуніверситетських матчів на Середньому Заході. Що він, можливо, нажився на іграх з професійного американського футболу й баскетболу. Він досягав цього, даючи хабарі службовцям і окремим гравцям — діло дуже складне й небезпечне. Якби про це довідалися, спалахнув би страшний скандал, загальне обурення завдало б майже смертельного удару зусиллям «родини» Клерікуціо легалізувати спортивні парі та заклади в усіх Сполучених Штатах. А неодмінно довідаються.

— Поліція кинула більше людей на розслідування підтасованих результатів спортивних матчів, ніж на розкриття вбивств, — обурювався Джорджіо, — а чому — я навіть не знаю. Яка, в дідька, різниця, хто виграє чи програє? Це злочин, який нікому не завдає шкоди, крім букмекерів, а поліцаї, хам там як, їх ненавидять. Якщо Конокрад підтасує результати всіх внутрішньоамериканських матчів і команди щоразу виграватимуть, буде щаслива вся країна.

3 якої речі нам навіть балакати про це? — нетерпляче запитав Піппі.

— Нехай хтось його просто попередить.

— Ми вже намагались, — озвався Вінсент. — Але з цим хлопом треба добряче морочитись. Він не знає, що таке страх. Його попередили, а він від свого не відступає.

— Його прозивають Великий Тім, його називають Конокрадом, а йому це все до вподоби, — заговорив Петі. — Він ніколи не оплачує