Читати книгу - "Як народжуються емоції"

Отже, уявіть, що відбувається, якщо ви перебуваєте в стресовій соціальній ситуації на кшталт тієї, коли компанія колег раптом перестає запрошувати вас приєднатися до них за обідом або коли друзі читають ваші повідомлення, але не відповідають. Як і за нормальних умов, ваш мозок передбачає, що вам потрібне пальне, якого ваше тіло не вимагає, тимчасово шкідливо впливаючи на ваш бюджет. Але що, як ця соціальна ситуація не виправляється швидко? Що, як це соціальне неприйняття є вашим повсякденним життям? Ваше тіло залишається в стані тривоги, переповнене кортизолом та цитокінами. Тоді мозок починає вважати ваше тіло хворим або ураженим і розвиває хронічне запалення.

Запалення в мозку — це дуже погано. Воно впливає на передбачення, зокрема ті, що керують вашим бюджетом тіла, і скеровує бюджет у перевитрати. Пам’ятайте, що ваша схема бюджету тіла недочуває — вона може бути здебільшого глухою до виправлень від тіла. Запалення ж переводить стрілку на позначку «зовсім глуха». Ваші ділянки бюджету тіла стають нечутливими до вашої ситуації, роб­лячи більш імовірним, що бюджет залишиться з перевитратами. Вас можуть повністю поглинути втома та неприємні відчуття. Хронічне неправильне бюджетування спустошує ваші запаси, викликає зношення тіла й рано чи пізно виробляє більше прозапальних цитокінів. Коли ж це відбувається, ви дійсно, насправді опиняєтеся в халепі.

Хронічно розбалансований бюджет тіла діє неначе добриво для захворювання. В останні двадцять років стало зрозуміло, що імунна система має стосунок до значно більшої кількості хвороб, ніж можна очікувати, серед яких діабет, ожиріння, серцево-судинні захворювання, депресія, безсоння, погіршення пам’яті та інших «когнітивних» функцій, пов’язане з передчасним старінням та слабоумством. Наприклад, якщо ви вже маєте рак, запалення змушує пухлини рости швидше. Ракові клітини також починають більш імовірно переносити ризиковану подорож кровотоком для інфікування інших частин вашого тіла в ході процесу під назвою метастази. Смерть від раку настає скоріше.

Запалення змінило наше розуміння психічних хвороб. Багато років учені та клініцисти дотримувалися класичного погляду на психічні хвороби на кшталт хронічного стресу, хронічного болю, тривожності та депресії. Вважалося, що кожна недуга має свій біологічний відбиток, який відрізняє її від усіх інших. Дослідники ставили есенціалістські питання, що передбачали окремість кожного розладу: «Як депресія впливає на ваше тіло? Як емоції впливають на біль? Чому тривожність і депресія часто зустрічаються разом?»

Порівняно нещодавно лінії розмежування між цими хворобами зникли. Люди, у яких діагностували розлад з однаковою назвою, можуть мати зовсім різні симптоми — нормою є мінливість. Водночас різні розлади перетинаються: вони мають спільні симптоми, спричиняють атрофію тих самих ділянок мозку, хворі на них демонструють низьку емоційну гранулярність, а для їх лікування часто прописуються ті самі ліки.

У результаті цих відкриттів дослідники почали поступово відходити від класичного погляду на різні хвороби з чіткими сутностями. Натомість вони зосереджуються на наборі спільних компонентів, що залишають людей уразливими до цих різноманітних розладів, таких як генетичні фактори, безсоння та ураження інтероцептивної мережі або ключових центрів у мозку (див. розділ 6). Якщо ці ділянки уражуються, в мозку починаються великі проблеми: депресія, панічний розлад, шизофренія, аутизм, дислексія, хронічний біль, слабоумство, хвороба Паркінсона та розлад дефіциту уваги й гіперактивності — всі пов’язані з ураженням ключових центрів.

Моя точка зору полягає в тому, що деякі серйозні хвороби, що вважаються окремими й «психічними», проростають із хронічно розбалансованого бюджету тіла й безперешкодного запалення. Ми категоризуємо й називаємо їх різними розладами на основі контексту, дуже подібно до того як категоризуємо й називаємо однакові зміни тіла різними емоціями. Якщо я права, тоді питання на кшталт «Чому тривожність і депресія часто зустрічаються разом?» більше не таємниця, бо, як і емоції, ці хвороби не мають чітких меж у природі. Більше обґрунтувань цієї точки зору я подам, коли ми детально розглядатимемо стрес, біль, депресію та тривожність.

• • •

Почнімо зі стресу. Ви можете думати, що стрес є чимось, що відбувається з вами, наприклад, коли ви намагаєтеся прокрутити п’ять справ водночас або ваш начальник раптом каже вам, що завтрашню роботу треба зробити на вчора, або ж ви втрачаєте кохану людину. Але стрес не з’являється десь із зовнішнього світу. Його конструюєте ви самі.

Іноді стрес буває позитивним, на кшталт виклику з вивчення нового предмета в школі. Іноді — негативним, але терпимим, на кшталт сварки з вашою найкращою подругою. А іноді він буває просто отруйним, наприклад хронічний стрес тривалої бідності, образи чи самотності. Іншими словами, стрес є сукупністю різноманітних випадків. Це — поняття, точнісінько як «Радість» або «Страх», яке ви застосовуєте для конструювання переживань із незбалансованого бюджету тіла.

Ви конструюєте випадки «Стресу» за допомогою тих самих механізмів мозку, що конструюють емоції. У кожному випадку ваш мозок видає передбачення про ваш бюджет тіла стосовно зовнішнього світу та створює значення. Ці передбачення виходять із вашої інтероцептивної мережі та спускаються тими самими шляхами від мозку до тіла. У протилежному напрямку висхідні шляхи, що несуть сенсорні сигнали від тіла до мозку, також однакові для стресу та емоцій. І та сама пара мереж, інтероцептивна й контрольна, відіграють ті самі ролі. (Дослідники емоцій та стресу розпізнають ці подібності рідко, а зазвичай ставлять питання, як стрес впливає на емоції й навпаки, наче стрес та емоції є незалежними.) З конструктивістської точки зору, категоризує ваш мозок відчуття як стресові чи емоційні, не надто важливо — відрізняється лише кінцевий результат.

Чому ж передбачливий мозок конструює випадки стресу або емоцій у конкретній ситуації? Невідомо. Можливо, чим довше ваш бюджет тіла розбалансований, тим імовірніше ви категоризуєте за допомогою поняття «Стрес», але це — чистісінькі здогадки.

Якщо ваш бюджет тіла розбалансований упродовж довгого часу, ви можете переживати хронічний стрес. (Хронічне неправильне бюджетування часто діагностується як стрес, і саме тому люди вважають стрес причиною хвороб.) Хронічний стрес є небезпечним для вашого фізичного здоров’я. Він буквально роз’їдає вашу інтероцептивну та контрольну мережі, змушуючи їх атрофуватись, у міру того як ваш хронічно розбалансований бюджет тіла перебудовує саму мозкову схему, що регулює бюджет. Ось вам і класичне розмежування між психічними й фізичними хворобами.

Науковці все ще б’ються над розгадкою окремих особливостей імунної системи, стресу та емоцій, але кілька речей ми знаємо вже зараз. Сукупний дисбаланс бюджету тіла — скажімо, від зростання в несприятливих умовах, де ви не почуваєтеся в безпеці або позбавлені базових потреб, на кшталт поживної їжі, тихого часу для сну і т. д. — також змінює структуру вашої інтероцептивної мережі, переналаштовуючи ваш мозок та знижуючи його здатність точно регулювати бюджет тіла. Дітям достатньо лише пари дуже негативних переживань, аби почуватися, немов вони живуть у зоні бойових дій, зменшуючи розмір їхніх ділянок бюджету тіла до часу досягнення ними дорослого віку. Зростання в грубій чи хаотичній родині з частими конфліктами чи словесною критикою підвищує запалення в дівчаток-підлітків і наставляє дітлахів на шлях хронічних захворювань; це майже так само погано для розвитку цих мереж, як жорстоке поводження або нехтування. Звичка до страждань — це як мішень для кривдника. Дітлахи, яких кривдили в юному віці, демонструють