Читати книгу - "Як народжуються емоції"

медичні розлади на кшталт депресії, тривожності та непоясненного хронічного болю, а також метаболічні дисфункції, що призводять до цукрового діабету 2 типу, серцево-судинних захворювань і навіть раку. Водночас нові відкриття стосовно нервової системи стирають священний кордон між тим, що ми вважаємо фізичною і психічною хворобою, так само як теорія конструйованих емоцій розмиває кордон між фізичним і соціальним. Це і є наступною темою, яку ми з вами розглянемо.

10.

Емоції і хвороби

Згадайте останній раз, коли ви мали застуду. У вас, мабуть, були нежить, кашель, висока температура та інші різноманітні симптоми. Більшість людей приписують застуди єдиній причині, а саме вірусу застуди. Проте коли вчені вводили вірус застуди в носи ста людей, хворіли лише 25—40 відсотків об’єктів дослідження. Тому вірус застуди не може бути сутністю застуди — там має відбуватися щось складніше. Вірус є необхідною умовою, але не достатньою.

Різноманітний набір симптомів, які ви загалом називаєте «застудою», охоплює не лише ваше тіло, але й розум. Наприклад, якщо ви інтроверт або песиміст, то застуда з повного носа мікробів у вас розвинеться більш імовірно.

Наш новий погляд на природу людини, навіяний теорією конструйованих емоцій, стирає кордони між психічним і фізичним, у тому числі в питанні хвороб. Старий есенціалістський підхід, натомість, чітко дотримується ліній розмежування. Маєте проблему з мозком? Зверніться до невропатолога. Якщо ж проблема з розумом, вам потрібний психіатр. Пропонований більш сучасний погляд інтегрує розум і мозок та пропонує рекомендації щодо кращого розуміння людських хвороб.

Наприклад, якщо ви подивитеся на різноманітні симптоми, виявлені під час хвороб на кшталт тривожності, депресії, хронічного болю та хронічного стресу, то їх не можна покласти в кілька охайних комірок, типу шухлядки для столових приборів. Кожна хвороба має величезну мінливість, а всі їхні набори симптомів значною мірою перетинаються між собою. Ця ситуація має звучати знайомо. Ви ж уже засвоїли, що категорії емоцій, на кшталт радості та смутку, не мають жодних сутностей; їх створюють основні системи ваших тіла та мозку в контексті інших тіл та мізків. Тепер же я припускаю, що деякі хвороби, які здаються окремими, є аналогічними конструкціями: вигаданими людиною способами нарізати один і той самий дуже мінливий біологічний пиріг.

Конструктивістський підхід до розуміння хвороб може відповісти на деякі важливі запитання, що досі не були розв’язані. Чому так багато розладів мають однакові симптоми? Чому стільки людей одночасно страждають від тривоги й депресії? Чи є синдром хронічної втоми окремою хворобою, чи просто замаскованою депресією? Чи є люди, що страждають від хронічного болю без жодних ідентифікованих уражень тканин, психічно хворими? І чому стільки людей із серцево-судинними захворюваннями мають депресію? Якщо хвороби з різними назвами мають однаковий набір основних причин, що розмиває лінії розмежування між цими хворобами, то такі питання перестають бути загадками.

Це найбільш спекулятивний розділ книги, але він насичений даними, і я сподіваюсь, що його ідеї заінтригують вас і здадуться провокативними. На наступних сторінках я демонструю, що явища на кшталт болю та стресу і хвороби, такі як хронічний біль, хронічний стрес, тривожність та депресія, більше переплетені між собою, ніж ви могли б думати, і конструюються тим самим чином, що й емоції. Ключовим компонентом цієї точки зору є краще розуміння передбачливого мозку та вашого бюджету тіла.

• • •

Ваш бюджет тіла зазвичай коливається впродовж дня, у міру того як ваш мозок передбачає потреби тіла та зміни ваших бюджетних запасів, на кшталт кисню, глюкози, солі й води. Коли ви перетравлюєте їжу, ваш шлунок та кишківник «позичають» запаси у м’язів. Коли ви біжите, ваші м’язи позичають у печінки та нирок. Однак під час таких запозичень ваш бюджет усе одно залишається платоспроможним.

Ваш бюджет тіла відхиляється від балансу, коли мозок погано оцінює. Це є цілком нормальним явищем. Коли відбувається щось психологічно значуще, на кшталт бачення вашого начальника, тренера чи вчителя, що йде до вас, ваш мозок може прогнозувати (хоча й не обов’язково), що вам потрібне пальне, й активувати схеми виживання, що впливають на ваш бюджет. Загалом через ці короткострокові дисбаланси не варто хвилюватися, якщо вчасно компенсувати ваші видатки їжею та сном.

Коли ж дисбаланс бюджету затягується, ваша внутрішня динаміка змінюється на гірше. Ваш мозок знову й знову помилково передбачає, що вашому тілу потрібна енергія, підводячи ваш бюджет до червоної риски. Вплив хронічного помилкового бюджетування може стати руйнівнім для вашого здоров’я та скликати «колекторів» вашого тіла, які є частиною імунної системи.

Зазвичай імунна система є добропорядною, бо захищає вас від загарбників та збитків. Вона допомагає, викликаючи запалення на кшталт набряку від випадкового удару по пальцю молотком, жала бджоли чи інфекції. Це запалення походить від маленьких білків під назвою прозапальні цитокіни, які я стисло згадувала в попередньому розділі. Коли ви маєте якусь травму чи хворобу, ваші клітини виділяють цитокіни, що притягують кров до ураженої ділянки, підвищуючи її температуру та викликаючи набряк[20]. Ці цитокіни можуть змусити вас почуватися втомленими та загалом недужими, тоді як вони виконують свою роботу, допомагаючи вам одужати.

Однак прозапальні цитокіни можуть також ставати поганими за відповідних умов для стягнення боргу. Це, зокрема, стосується випадків, коли ваш бюджет тіла хронічно розбалансований, скажімо, якщо ви живете в небезпечному районі й щоночі чуєте стрілянину. У таких суворих умовах середовища ваш мозок може регулярно передбачати, що вам потрібно більше енергії, ніж насправді вимагає тіло. Ці передбачення змушують ваше тіло виділяти кортизол частіше та в більших обсягах, ніж вам потрібно. Кортизол зазвичай придушує запалення (ось чому гідрокортизоновий крем полегшує свербіж, а кортизонові ін’єкції зменшують набряк). Коли ж ви маєте забагато кортизолу в крові протягом довгого часу, запалення тільки загострюється. Ви почуваєтеся позбавленими енергії. У вас може підвищитися температура. І якщо в цей час хтось помістить у ваш ніс вірус застуди, ви станете одним із людей, що захворіють.

З цього може вийти зачароване коло. Коли ви почуваєтеся втомленими через запалення, то особливо не рухаєтеся з метою зберегти (у що помилково вірить ваш мозок) свої обмежені запаси енергії. Ви починаєте погано їсти та спати й нехтуєте фізичними вправами, що викидає ваш бюджет із балансу ще більше, та починаєте почуватися не на жарт погано. Ви можете набирати вагу, що лише збільшує ваші проблеми, бо певні жирові клітини насправді й виробляють прозапальні цитокіни, що погіршують запалення. Ви можете також почати уникати інших людей, які через це не можуть допомогти збалансувати ваш бюджет тіла, причому люди з меншими соціальними зв’язками також мають більше прозапальних цитокінів та можуть навіть частіше хворіти.

Приблизно десять років тому вчені відкрили — на їхній подив, — що прозапальні цитокіни можуть переходити з тіла до мозку. Ми також знаємо тепер, що мозок має власну запальну систему з клітинами, що виділяють ці цитокіни. Ці маленькі білки, з їхньою здатністю викликати відчуття такої муки, змінюють форму мозку. Запалення в мозку викликає зміни мозкової структури, зокрема всередині вашої інтероцептивної мережі; воно заважає нейронним зв’язкам і навіть убиває нейрони. Хронічне запалення може також ускладнювати для вас зосередження