Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

Після незвичайної розминки почалося тренування. Дірас попросив узяти в руки тренувальні мечі. Далі, розбив нас на пари. Мені й цього разу дістався в пару вчитель. Тільки от якщо мої тренування з Тайлором сприймалися Еланом і його маленькою бандою нормально, оскільки в тому разі на мене нічого доброго не чекало. То ось тренування з лордом викликало в них заздрість, це особливо легко читалося по погляду Елана.

Дірас показував нам різні удари, фінти, виверти та блоки. Ми їх старанно повторювали. Учитель уважно дивився за рухами кожного з нас. Дивно, як у нього виходить усе помічати? Іноді він коригував рухи словами, а іноді сам ставав у пару і показував, як слід робити той чи інший рух. Загалом даремно хлопчаки заздрили, зрештою Дірас нікого не обділив своєю увагою і встиг з кожним потренуватися окремо.

Якраз тоді, коли Дірас відточував один з ударів з Майкі, у двір несподівано вибіг молодий слуга.

- Мій лорде! - сказав він, забігаючи на тренувальний майданчик, важко дихаючи після швидкого бігу. - Я прошу... прошу вибачення...

- Нічого, - заспокоїв його Дірас, тут же перериваючи заняття і підходячи до слуги. - Що сталося, Кейле? - він поклав руку хлопцеві на плече, і я на відстані відчув легкий магічний вплив.

Слуга тут же зміг вирівняти дихання, і вже більш спокійно, але все ж швидко і коротко повідомив:

- Браст із тацею зі сходів звалився. Начебто дихає, але не ворушиться. Тара йому вже надає допомогу, але попросила ще й вас покликати на допомогу.

- Ясно. Майкон, йдемо зі мною. Всі інші відточуйте останній показаний мною удар. Сар, займи місце Майкі. Кейл веди,- швидко розпорядився Дірас і пішов з ельфом слідом за слугою.

 Я проводив їх стурбованим поглядом. Дуже хотілося теж піти та чимось допомогти, а може навіть навчитися чогось нового. Але наказ є наказ, тим більше що помічників там було більш ніж достатньо. За моєю спиною почали лунати нечасті удари дерев'яних мечів - хлопці почали тренування. Зітхнувши, я обернувся і з жахом усвідомив, що змушений стати в пару разом з Еланом. Той теж це зрозумів і єхидно поглядав на мене. Я неохоче наблизився до свого нового партнера і підняв дерев'яний меч, щоб продовжити тренування. На мій подив, Елан криво посміхнувся, труснув рудим волоссям і, увігнавши зброю в землю, схрестив руки на грудях. Решта уважно спостерігали за тим, що відбувається, ліниво, тільки для годиться помахуючи мечами.

- Ти чого? - здивовано поцікавився я. - Хочеш, щоб я тебе так мечем відлупцював.

Елан усміхнувся.

- Відлупцюєш ти, а як же. Ти ж дівчисько та ще й плаксиве, а я з такими не б'юся, - він сплюнув на пісок, мало не потрапивши мені на черевик, але я вчасно відступив. - Ой, не чіпайте квіточки! - заголосив Елан писклявим голосом. - Ой, давайте з ними подружимося! Ну прямо, як баба. Ще б обніматися поліз.

Він зареготав. Чейз і Рін дружно підтримали його веселощі. Від злості, що закипала всередині, я міцно стиснув руків'я меча, та так, що кісточки пальців побіліли. Придушивши пекуче бажання врізати по незахищеному веснянкуватому обличчю, я змусив і себе опустити зброю. Якомога недбаліше відповів:

- Вже краще дружити з колючим плющем, ніж із тобою. І взагалі, чого ти до мене причепився? Іди он краще з големами своїми потренуйся. А то вони в тебе як із рідини, самі на ходу розвалюються.

- Ну, так зараз потренуюся! На тобі!

- Якось не віриться, - усміхнувся я. - Дірас велів тренуватися зі зброєю, а не з магією. Ти ж без його наказу навіть крок зробити побоїшся.

Елан щось злобно, але нерозбірливо прошипів крізь міцно стиснуті зуби. Підкинув руку, але зробити що-небудь не встиг, бо до нього зі швидкістю блискавки підскочив Чейз.

- Елане, ти що здурів? - вигукнув він, хапаючи друга за руку.  

- Ні, просто хочу дати цьому вискочці урок. Подивимося, як він ризикне порушити наказ, зіпсувавши репутацію улюбленця!

- Не дуркуй, - сказав Рінол, теж підходячи до Елана. Потім нахилився до самого вуха хлопця і зашепотів: - У нас ще буде можливість.

"У мене теж", - подумав я, міцно стискаючи кулаки.

У цей момент на подвір'я повернувся Дірас, поруч із ним крокував Майкон, розплившись у задоволеній усмішці. Побачивши лорда, всі заметушилися, швиденько розбігаючись на колишні місця. Ми з Еланом теж були змушені стати в пару, обмінюючись злісними поглядами.

- Продовжуємо урок, - повідомив Дірас, знову беручи в руку тренувальний меч. - Майкон, надаси мені честь побути твоїм суперником? - з усмішкою запитав він в ельфа.

Той став ще більш задоволеним, здавалося, що він ось-ось у буквальному сенсі засвітитися від щастя. З подвоєною ретельністю схопився за зброю і приготувався до бою.

Тренування продовжилося. Дірас показав ще парочку нових ударів, потім ми повторили все, що встигли вивчити сьогодні.  Битися з Еланом виявилося набагато складніше, ніж із будь-ким до цього. Тайлор мене недолюблював і теж всіляко намагався вдарити сильніше. Але ось мій новий суперник, не просто мав до мене неприязнь, а явно бажав моєї смерті. Наші дерев'яні мечі схрещувалися з такою силою, що здавалося ось-ось розваляться, розкидаючи в різні боки дрібні тріски. Я щосили намагався не пропустити жодного удару, щоб не дати можливості Елану взяти гору, і мені це вдалося. Ба більше, незабаром самому Елану довелося старанно захищатися від мого меча і навіть відступити майже до самого краю майданчика.

Можливо, якби в мене було ще трохи часу, то я зміг би вибити меч із руки супротивника. Але тут Дірас оголосив про закінчення уроку. Я був весь виснажений і мокрий після напруженої битви. На моє задоволення, Елан мав такий самий вигляд. Ми навіть обидва полегшено зітхнули, отримавши можливість опустити мечі.

- Підіб'ємо підсумки заняття, - сказав Дірас, після того, як ми всі склали зброю на стійку, а він повернув нам шкіряні браслети на зап'ястя. - Сьогодні ви всі добре попрацювали, але дехто зумів особливо відзначитися і за це вони будуть винагородженні. Торен, за те що ти перший відреагував під час нападу плюща, а також спонукав решту до дії, завтра ти проводитимеш бойове тренування, замінюючи Тайлора.