Читати книгу - "Довірся мені, Альбіна Вишневська"

 І він прийшов, тільки просто зазирнув у кімнату, а потім зачинив двері, залишаючись у передпокої. Юля прислухалася, схоже чоловік із кимось говорив. Дівчина зіскочила з ліжка і підбігла до дверей.

- …Завтра, все буде завтра. Так, я з нею поговорю, вона якраз у мене...

Недослухала, бо кров прилила до обличчя, у голові запульсувало. З ким він розмовляв? Про що збирався поговорити з нею завтра? Неприємний черв'ячок став гризти, набридливо, жахливо. Невже це кінець?

Юля скрутилася на ліжку і притиснула долоню до губ, щоб заглушити схлипування. Вхідні двері квартири глухо стукнули, загув ліфт. Микита так і не повернувся додому. Юля ж змогла заснути тільки ближче до четвертої ранку, втомившись докоряти собі за безтурботність.