Читати книгу - "Королева острова Мрій. Чужі береги, Олена Гриб"

Ми зупинилися приблизно між пірамідою і найближчою до майдану вулицею, а з усіх боків на нас витріщалися доглянуті обличчя з однаковим невловимим виразом страху й таємної надії.

– Поговоримо з ними? – пересилюючи тремтіння, запропонувала я.

– Ти знаєш їхню мову?

– Вони можуть знати нашу. Арахлона збирала підданих у всьому світі.

Перешіптування припинилося, позбавивши мене можливості уявити, що я розумію деякі слова.

– Вони нас бояться? – напівзапитливо припустив Джиммі.

– Або чекають, коли з піраміди вилізе чудовисько на позапланову вечерю.

Від тихого, ніби загальмованого натовпу відокремився високий чоловік середніх років, на вигляд – типовий торговець чи банкір: огрядний, добре одягнений, з акуратною борідкою і навощеними вусами, у циліндрі та із золотим годинником на ланцюжку.

– Добрий вечір, – м’яко, ніби перевіряючи нашу реакцію, привітався він.

Ми відповіли незграбно і, як не дивно, нікого не злякали.

– Ви не з табору, – сказав незнайомець. – Чому?

– З якого табору? – не зрозуміла я.

– Ми знову бачимо інші острови, – вів далі він, не відповівши. – Чому?

– Мабуть, тому що вони недалеко? А раніше не бачили?

– Її величність Арахлона Осяйна, володарка часу та простору, захисниця споконвічних земель карнаїтів, прекрасна і справедлива королева не являла свого божественного лику вірним підданим уже вісім нескінченно довгих годин. Чому?

– У вас є час? – вразилась я.

– Арахлона Душогубка мертва, – випалив Джиммі.

Народ зашушукався – можу заприсягтися, різними мовами та їхньою сумішшю. Хтось надто вразливий тихенько зомлів, інші злегка підвищили гучність і дозволили собі легку жестикуляцію.

– А ви, перепрошую, хто? – пішов у наступ боцман.

– Капітан Маркос Тіоріус. Маркос Чорна Душа, не чули? – уривчасто кинув співрозмовник. – Це жарт?! – запитав на підвищених тонах.

– Ні. Ми справді вважали, що у вас тут зупинився час, – пробурмотіла я.

– Нічого подібного! У нас просторово-часова аномалія третього типу! – вигукнули з натовпу. – Часу нема там!

Гадаю, вказував невідомий просвітитель на піраміду, хоч бачити його я не могла.

– А є різниця?

– Зі збільшенням радіусу ефект слабшає! В селах усе нормально! Те, що наш острів перебував у просторовій «кишені», не дає підстав вважати, що зона часового спотворення охоплює всю його площу! Це нісенітниця! Острів не є правильною геометричною фігурою!

І звідки стільки агресії? Я не претендувала на вчене звання, але, як на мене, і не питала нічого відверто дурного. Як може середньостатистична людина знати про просторово-часові перипетії острова Мрій і магію карнаїтів? У моїй сучасності це взагалі міф!

– Її величність Арахлона Осяйна, володарка часу та простору, захисниця споконвічних земель карнаїтів, прекрасна і справедлива королева мертва?! – заревів капітан Маркос. – У якому сенсі?!

– А є різні? – буркнув Джиммі.

– По-справжньому мертва?!

Натовп захвилювався, його звуки стали голоснішими, чіткішими і сміливішими. Боже ж ти мій, як це лякало!

– Якщо вона не здатна жити з кулею в серці, то по-справжньому! – від страху я перейшла на крик. – А вам як треба?

На кілька довгих миттєвостей запала гробова тиша.

– Мабуть, ми ще не визначилися, – нарешті зібрався з думками Маркос Чорна Душа. – Де тіло? – пролунало з такою люттю, що я вчепилася в міцне плече Джиммі, напевно залишаючи синці.

– На головному острові Забороненого квадрата. – Боцман демонстрував завидну холоднокровність. – Ви можете поховати її величність Арахлону і так далі з усіма почестями.

– Що?! – Капітан схвильовано смикнув свою борідку, вирвавши кілька волосин. – З почестями?! Ми повинні спалити її публічно і переконатися, що вона ніколи сюди не повернеться! То де, кажете, труп?

Якийсь демон, не інакше як породження уку-ука, смикнув мене сказати:

– Захований.

– Га?! – гримнув натовп.

– Давайте мінятися. Ви нам – годувальницю для Ізабелли, ми вам – труп.

Якийсь час вони дивилися на мене так, ніби побачили примару Арахлони, потім – ніби перед ними виникло щось набагато гірше.

– У нас там дитина, – пояснив Джиммі, коли в очах людей спалахнула жага вбивства. – Нам справді потрібна годувальниця, але Арахлону забирайте без будь-яких умов.

Сумніваюсь, що йому повірили беззастережно, проте капітан Маркос погодився на обмін, а більшого я й не хотіла.