Читати книгу - "Король шрамів, Лі Бардуго"

Однак свідомість Ніколаї вже пірнула у прірву того, що суперечило здоровому глузду. Санта-Лізабета померла мученицькою смертю на трояндовому полі. Сан-Юріс, який…

— Ти вбив дракона, — видихнув хлопець. — Про це… про це розповідають усі легенди.

— Іноді легенди нехтують подробицями, — сліпуче всміхнувся Юріс. — Ходімо, юний королю. Нам час поспілкуватися.

16

Ісаак

Ісаак щосили намагався не пітніти у своїй формі, та від цих зусиль лише пітнів дедалі більше. Турбував його не біль від трансформації, а радше близькість Жені Сафіної, коли дівчина ворушила пальцями над контурами його носа й чола. Його ізолювали з нею майже на два дні в кімнаті для дослідів, де зазвичай працювали Корпуснійці. Вікон там не було, а єдині двері постійно охороняли близнюки Батаар. Світло для Жениної ретельної роботи лилося крізь маленьке віконечко в стелі з таким прозорим склом, що зробити його могли тільки гриші.

Ісаакові не залишалося нічого, крім сидіти якомога нерухоміше, витріщатися на Женю й подумки блукати манівцями, що привели його до цієї незбагненної ситуації. Невже все почалося, коли відійшов у вічність його батько? Чи під час призову? А може, під час північної кампанії на службі під керівництвом Ніколаї Ланцова? Його принцові тоді щойно виповнилося вісімнадцять, він був на кілька місяців старший за самого Ісаака. Хлопець обожнював свого командира не лише за сміливість, а й за вміння зметикувати та знайти вихід із найскрутнішої ситуації. Він ніколи не забував імен, ніколи не пропускав нагоди поцікавитися справами недужого родича чи загоєнням рани.

Після битви під Гальмгендом принц навідався до шпиталю, щоб поговорити з пораненими. Там він провів кілька годин, побалакавши з кожним солдатом, зачарувавши медсестричок та піднісши всім настрій. Коли Ніколаї сів на краєчок Ісаакового ліжка, налив йому склянку води й навіть завдав собі клопоту піднести її до хлопцевих уст, щоб той зміг попити, того це так приголомшило, що довелося згадувати, як правильно ковтати.

Вони поговорили про Ісаакове дитинство, про його сестер, і хлопець мимохіть розповів принцові все про батька, який працював домашнім учителем у маєтку барона Вельчика. Ісаак роками не згадував про батькову смерть і не розповідав нікому, як після цієї трагедії змінилося його власне життя, як його родині довелося покинути баронів маєток і оселитися в орендованій крихітній кімнатці над кравецькою крамничкою, де його мати щосили намагалася прогодувати й одягнути Ісаака з сестрами, не відмовляючись від жодної роботи.

Принц похвалив Ісааків талант до іноземних мов і порадив розвивати його, адже хлопцеві доведеться покинути зону військових дій.

— Не певен, що моя родина зможе собі це дозволити, — присоромлено зізнався Ісаак. — Але я неодмінно про це поміркую, ваша величносте.

Він повернувся додому і, щойно одужавши, узявся за пошуки роботи. Минали місяці, хлопець хапався за будь-які пропозиції та чекав, поки тіло цілковито відновиться й він зможе повернутися на службу, де отримуватиме платню, якої так розпачливо потребувала його родина. Аж якось, повернувшись одного вечора з роботи, Ісаак побачив, що матір чекає на нього з листом. Він цілий день розкидав гній і, отримавши за це цілих шість яєць, обережно ніс їх додому, загорнувши в сорочку. Побачивши на листі в материній руці печатку з блакитного сургучу з принцовим подвійним орлом, хлопець мало не впустив заробіток на підлогу.

Любий Ісааку!

З приємністю дізнався, що ми обидва успішно пережили моє командування. Якщо ти погодишся попрощатися зі своїм селом і вирушити в непросту подорож до Ос Альти, на тебе тут чекатиме служба в королівській варті у Ґранд-Палаці. Тобі доведеться чимало стояти, виструнчившись, приховувати нудьгу під час наймарудніших церемоній, які лише можна уявити, відчиняти двері та пильнувати, щоб ґудзики завжди блищали, тож я не звинувачуватиму тебе, якщо ти віддаси перевагу якомусь іншому заняттю. Та якщо тобі вистачить відваги зустрітися віч-на-віч з такими страхіттями, мої домашні вчителі залюбки навчать тебе будь-яких мов на твій вибір. Сподіваюся, ти обереш шуанську, керчинську та земені, адже вони найбільше стануть у пригоді принцу чи королю, проте ніхто не заборонятиме тобі розважатися каельською поезією. Якось я теж із нею познайомився, і в мене досі болить живіт.

Із найщирішими вітаннями Ніколаї Ланцов, Великий герцог Удови, Принц Равки і т. д.

Ісаакова мати й сестри зібралися навколо, щоб погладити вишуканий цупкий папір і торкнутися пальцями малюнка на сургучевій печатці. Мама розплакалася через те, що син покине її, та заразом через принцову щедру ласку. Охороняти Палац зазвичай брали героїв війни або синів небагатих шляхтичів.

А от Ісаак до кінця тижня латав дірки в даху, котрий відмовився ремонтувати власник кімнатки, а впоравшись, поцілував матір і сестричок та пообіцяв писати їм, щойно випаде хвилинка. Хлопець узув армійські черевики, одягнув штопане-перештопане пальто й вирушив до столиці.

Він насолоджувався роботою в Палаці, спокоєм Ос Альти, що чекав на нього після безладу війни та домашніх митарств, а після служби із задоволенням вивчав мови. Грошей, які Ісаак щомісяця надсилав додому, вистачило, щоб його родина змогла переїхати до затишної хатинки з достатньо великим для вирощування овочів садком і вікном на північній стіні, біля якого мама могла шити, насолоджуючись сонячним світлом.

Йому не завжди було легко. Ісаак у житті не бачив нічого, крім свого маленького містечка й військової рутини, тож тепер не знав, що його більше лякає: прикрашені золотою філігранню тарілки, обвішані коштовностями панянки чи самий лише вигляд солдатів Другої армії, котрі розгулювали навколо в червоних, синіх і багряних кефтах. Однак хлопець потихеньку знайшов своє місце й підлаштувався під темп і вимоги життя в Палаці. Коли Дарклінґ спробував захопити трон, Ісаак зі зброєю в руках захищав рід Ланцових. А коли принц Ніколаї став королем, хлопець, виструнчившись, стояв у відбудованій капличці й щиросердно пишався, спостерігаючи за коронацією.

Життя тривало. Ісаак вільно опанував шуанську, земені, керчинську й сулійську. Він отримував додаткову платню, працюючи королівським перекладачем і, попри застереження Ніколаї, полюбив найрізноманітнішу поезію.

А тоді він несподівано знадобився. Ісаак саме стояв на варті біля входу до південного крила, коли його розшукала Тамар Кір-Батаар. Хлопець знітився і неабияк налякався. Тріумвірат Гриші не щодня викликає когось до себе; утім, довідавшись, що Зоя Назяленскі ще не повернулася з поїздки разом із королем, Ісаак відчув таке-сяке полегшення: принаймні генерал не кидатиме на нього свій убивчий, повний зневаги погляд. У чоловіків аж усе причандалля відсихало, досить лише було їй вигнути брову.

У Маленькому Палаці Ісаакові рідко доводилося бувати, а до Зали з золотим куполом він і носа ніколи не потикав, проте Тамар відчинила перед ним велетенські подвійні двері, прикрашені символом Тріумвірату — схрещеними стрілами,