Читати книгу - "П’ятнадцятирічний капітан"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Як може скупчитися у хмарах стільки електрики? Звідки береться стільки водяної пари? Важко зрозуміти це, однак трапляється саме так — ми начебто переносимося в неймовірну, дилювіальну епоху.
На щастя, товсте склепіння термітника виявилося непроникним для зливи, щодо цього воно не поступалося навіть міцним хаткам бобрів. Якби навіть на них раптом ринув цілий водоспад, і тоді жодна крапля води не проникла б усередину конуса.
Тільки-но мандрівники зайняли термітник, вони найперше ознайомилися з його влаштуванням. При світлі ліхтарика вони побачили, що будівля зсередини є конусом заввишки у дванадцять футів і діаметром біля основи в одинадцять футів. Товщина стін досягала одного фута, і по них ліпилися в кілька поверхів камери, відокремлені одна від одної проміжками.
Може здатися неймовірним, що полчища дрібних комах будують такі монументальні споруди, проте це беззаперечно: поселення термітів існують і досить часто зустрічаються у внутрішніх областях Африки. Голландський мандрівник минулого століття Смітмен помістився з чотирма своїми супутниками на верхівці одного з таких конусів. Лівінгстон бачив в Лунде кілька термітників із червоної глини заввишки у п’ятнадцять і двадцять футів. У Ньянгве лейтенант Камерон не раз приймав на відстані скупчення таких мурашників за військовий табір; йому зустрічалися велетенські термітники, цілі будинки, що досягали сорока й п’ятдесяти футів заввишки. Це були величезні округлі конусоподібні споруди, які зводять у Південній Африці, а з боків біля них височіли вузькі прибудови, схожі на дзвіниці собору. Які ж терміти вміють будувати такі дивовижні будинки?
— Войовничі терміти, — не вагаючись, відповів кузен Бенедикт, лишень ознайомившись із матеріалом, з якого було збудовано мурашник.
Стіни, як ми вже казали, були побудовані із червонуватої глини. Якби вони були зліплені із сірої або чорної землі, то таку будівлю варто було б приписати «кусючим термітам» («termes mordah»), або «термітам жахливим» («termes atroh»). Як бачите, вже самі назви цих комах відлякують, вони могли б сподобатися хіба що такому завзятому ентомологові, як кузен Бенедикт.
У порожній центральній частині конуса, яку спочатку зайняв маленький загін, не вистачило би місця для всіх, але в камерах, розташованих ярусами, вільно могли б розташуватися люди середнього зросту. Уявіть собі ряд відкритих шухляд, у глибині цих шухляд мільйони комірок, які колись були зайняті термітами, і ви легко намалюєте собі картину внутрішнього облаштування мурашника.
Шухляди розташовувалися ярусами, один над одним, як ліжка в каюті пароплава. На верхніх ліжках розмістилися місіс Уелдон, маленький Джек, Нан і кузен Бенедикт. Нижче влаштувалися Остін, Бат і Актеон. Дік Сенд, Том і Геркулес залишилися в нижній частині конуса.
— Друзі мої, — сказав юнак двом неграм, — вода починає заливати підлогу. Треба зробити насип із глини. Відколюйте глину з нижньої частини стін. Лише обережніше, не заваліть вхід — тоді припиниться доступ повітря й ми задихнемося.
— Та ми ж затримаємося тут лише на одну ніч, — відповів старий Том.
— То й що? Потрібно скористатися з нагоди й відпочити гарненько. Адже за десять днів ми вперше ночуємо під дахом.
— Десять днів! — повторив Том.
— Крім того, — продовжував Дік Сенд, — можливо, ми затримаємося тут на кілька днів; термітник виглядає надійно. А я тим часом піду подивлюся, чи далеко річка, яку ми шукаємо. Я гадаю навіть, що нам краще не залишати наш притулок, поки ми не збудуємо пліт. Нам тут не загрожує гроза. Отже, до роботи! Зробимо насип і втрамбуємо підлогу.
Наказ Діка Сенда негайно ж було виконано. Геркулес зрушив сокирою нижній ярус камер і навалив глину на підлогу термітника, піднявши таким чином підлогу майже на цілий фут над болотистим ґрунтом, на якому стояв конус. Дік Сенд стежив за тим, аби вхідний отвір, через який надходило повітря, залишався відкритим.
Мандрівники мали лише радіти, що терміти залишили своє житло. Адже якби в будівлі була хоч частина багатотисячного її населення, люди не могли б зайняти її.
Чи давно господарі залишили термітник, а, може, ненажерливі комахи зовсім нещодавно пішли геть? Знайти відповідь на це запитання було б зовсім не зайвим.
Кузена Бенедикта надзвичайно здивувало те, що терміти залишили свій будинок, і незабаром він переконався, що це сталося нещодавно. Спустившись на підлогу, він озброївся ліхтарем і став оглядати найпотаємніші закапелки конуса. Йому вдалося виявити «головне сховище» термітів, тобто місце, де ці працьовиті комахи зберігають свої продовольчі запаси. Ця комора розташувалася у нижньому ярусі, біля «королівських апартаментів», зруйнованих сокирою Геркулеса, так само як і стільники, призначені для личинок.
Кузен Бенедикт знайшов тут трохи крапель камеді, які ще не встигли скам’яніти — виходить, терміти зовсім недавно доставили її в комору.
— Ні, ні! — вигукнув учений, ніби заперечуючи якомусь опонентові. — Ні, цю будівлю господарі залишили зовсім недавно.
— Хто ж сперечається з вами, пане Бенедикте? — сказав Дік Сенд. — Коли б терміти не залишили своє житло — рік тому чи сьогодні, — для нас важливе лише одне: воно порожнє.
— Ні, зачекай, — заперечив кузен Бенедикт, — дуже важливо довідатися, чому терміти пішли звідси. Адже вчора, а може, й сьогодні вранці, ці хитромудрі сітчастокрилі ще жили тут: бачите, навіть камедь не встигла затвердіти…
— Але яке нам до цього діло, пане Бенедикте? — запитав Дік Сенд.
— Лише інстинкт міг змусити термітів залишити власне житло. Погляньте: у комірках не залишилося жодної комахи! Більше того, вони дбайливо зібрали всі личинки до останньої. Отож, я повторюю: все це сталося не без причини — завбачливі комахи відчули наближення грізної небезпеки.
— А може, вони передбачали, що ми вторгнемося в їхнє житло? — сміючись, сказав Геркулес.
— Либонь так! — вигукнув кузен Бенедикт, якого зачепив за живе жарт. — Невже ви вважаєте себе сильнішим за
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «П’ятнадцятирічний капітан», після закриття браузера.