read-books.club » Бойовики » Репетитор 📚 - Українською

Читати книгу - "Репетитор"

280
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Репетитор" автора Ганна Хома. Жанр книги: Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 66 67
Перейти на сторінку:
Впевнений, що любив».

— Коли хтось пристає до тебе з ножем, якось не дуже задумуєшся над тим, що пишеш. — І враз, благально: — Можна, я вже піду?

— Втікаєш? — хижо усміхнувся батько. — Далеко не втечеш. Не надійся.

— Чому далеко? Йду шукати собі роботу.

— Он як? А від мене ти більше грошей не збираєшся брати?

— Ані копієчки.

— Почекай, поки я вийду звідси, і тоді ми з тобою… ой і поважно порозмовляєм.

— Вже відтепер почну боятися.

— І правильно робитимеш.

…«І чому ж ти не сказав йому ПРАВДИ?» — спитала совість.

«Не зміг».

…Лікарка в безрукавці ще здалеку привіталася з ним, а підійшовши ближче, довірливо мовила:

— Люда виходить на зміну завтра.

Щоб вам добре було!

— До побачення, — промимрив він і прожогом вилетів за двері.

Може, треба було подякувати? Та що з ідіота візьмеш?

Отже, завтра. О’кей!


— А шо я жроблю? Папка погана.

— Тримати треба, а не за воронами дивитись. Чого стоїш: твої малюнки, ти й піднімай.

Нарешті Андрій відчув істинну любов до довжелезних сходів, що вели до лікарні, бо на них можна зустріти Віру й Остапа, що мирно розмовляють під мирним листопадовим сонцем, і навіть пані Марію, яка тут же навпочіпки збирала розсипані ескізи.

Сказитися можна!

Андрій і собі хутко нагнувся над розмальованими аркушами, що швидко намокали від талого снігу.

— Дякую, — сказала пані Марія, приймаючи від нього малюнки, а коли підняла очі — схопилась рукою за груди. — Як добре, що я вас зустріла, Андрію! Одна моя знайома…

— Чай з малиною?

— Що? А, ні, не та, інша знайома, має біду зі своєю онукою…

— А ти жнаєш, де я тепер малюю: в КАБІНЕТІ! Бачив, бачив мої малюнки?!

— Хто б то на твої малюнки дивився на тверезу голову! — буркнув Остап і звернувся до Андрія, скалячи зуби. — Знаєш, я все-таки добився, щоб ніякого дня народження мені не справляли.

— Стривайте, діти. Беріть теку, йдіть догори і зачекайте мене біля входу… Так ось, Андрію, донька цієї моєї знайомої півтора року, як у Італії, а дитина сидить на шиї у бабусі. Перейшла в другий клас. Ніби непогана дитина, але зовсім не хоче вчитися. Не примусиш ніяк. Вона вже хотіла йти просити якусь вчительку, щоб посиділа з нею позаурочно, але якщо дитина уроки прогулює, то як її примусити піти до школи позаурочно? Моя знайома має артрит, вона не може за нею гасати. Я й згадала про вас. Гроші вони мають, дочка висилає і висилає, а що з тих грошей, як дитина зовсім від рук відбилась? То як, ви згодні?

Чи згоден він?

— А чай з малиною в них є?

…Неподалік лікарні Андрій побачив телефон-автомат, підійшов, вставив карточку.

— Слухаю.

— …

— Слухаю!

— Я хотів вам сказати…

— Це ти, Андрію? А я тут Вірині малюночки розглядаю. Сила! До речі, я збираюсь їм розповісти про тебе…

— Я справді хотів вас убити. Дуже хотів. Ще з дитинства мріяв. Думав над цим день і ніч.

— Всього доброго!

— Чекай! Ти справді ненормальний. Я теж хотів убити свого батька, коли він кожного знайомого, не кажучи вже про нас з мамою, вперто переконував, що з мене не вийде нічого путнього. Я ніяк цього не міг йому вибачити. Але не сподівайся: мене ти так просто не позбудешся. Наступного разу придумай щось направду страхітливе.

…Андрій тримав у руках слухавку і не помічав, як до нього підійшла його Доля, скинула прибите пилюкою дрантя, відклала убік милиці, озирнулась… Такий передбачуваний світ раптом постав перед Нею рівнянням з багатьма невідомими, які здатні набувати значень в діапазоні від плюс до мінус нескінченність.

Поруч шуміло перехрестя, і чотири дороги розходились навсібіч, а Вона все озиралась, не знаючи, якою дорогою піде. І видно було, що Вона ще зовсім молода, і сонце здивовано осявало Її, дивуючись, чия це Доля стоїть в задумі на перехресті.

«Ніщо хороше не може тривати довго», — нарешті заспокоїв себе Андрій, опускаючи слухавку.

«Угу. Колись ти постарієш і помреш… або помреш ще до того, як постарієш, але яка це, по суті, велика ДРІБНИЦЯ», — заперечив він сам собі, рушаючи до перехрестя.

Лютий 2000 — вересень 2001.

Анна

Примітки
1

Блукаючий нерв (лат.)

(обратно) 2

Антидот (мед. термін) — протидія, протиотрута.

(обратно) 3

Контрольно-ревізійне управління.

(обратно) 4

Нічого іншого. (анг.)

(обратно) 5

Вибачте. Я сьогодні здурів, (англ.)

(обратно) 6

Дуже добре! (англ.)

(обратно) 7

Дуже погано (сленг)

(обратно)
Оглавление
1 ... 66 67
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Репетитор», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Репетитор» жанру - Бойовики:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Репетитор"