Читати книгу - "Репетитор"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Коли хтось пристає до тебе з ножем, якось не дуже задумуєшся над тим, що пишеш. — І враз, благально: — Можна, я вже піду?
— Втікаєш? — хижо усміхнувся батько. — Далеко не втечеш. Не надійся.
— Чому далеко? Йду шукати собі роботу.
— Он як? А від мене ти більше грошей не збираєшся брати?
— Ані копієчки.
— Почекай, поки я вийду звідси, і тоді ми з тобою… ой і поважно порозмовляєм.
— Вже відтепер почну боятися.
— І правильно робитимеш.
…«І чому ж ти не сказав йому ПРАВДИ?» — спитала совість.
«Не зміг».
…Лікарка в безрукавці ще здалеку привіталася з ним, а підійшовши ближче, довірливо мовила:
— Люда виходить на зміну завтра.
Щоб вам добре було!
— До побачення, — промимрив він і прожогом вилетів за двері.
Може, треба було подякувати? Та що з ідіота візьмеш?
Отже, завтра. О’кей!
— А шо я жроблю? Папка погана.
— Тримати треба, а не за воронами дивитись. Чого стоїш: твої малюнки, ти й піднімай.
Нарешті Андрій відчув істинну любов до довжелезних сходів, що вели до лікарні, бо на них можна зустріти Віру й Остапа, що мирно розмовляють під мирним листопадовим сонцем, і навіть пані Марію, яка тут же навпочіпки збирала розсипані ескізи.
Сказитися можна!
Андрій і собі хутко нагнувся над розмальованими аркушами, що швидко намокали від талого снігу.
— Дякую, — сказала пані Марія, приймаючи від нього малюнки, а коли підняла очі — схопилась рукою за груди. — Як добре, що я вас зустріла, Андрію! Одна моя знайома…
— Чай з малиною?
— Що? А, ні, не та, інша знайома, має біду зі своєю онукою…
— А ти жнаєш, де я тепер малюю: в КАБІНЕТІ! Бачив, бачив мої малюнки?!
— Хто б то на твої малюнки дивився на тверезу голову! — буркнув Остап і звернувся до Андрія, скалячи зуби. — Знаєш, я все-таки добився, щоб ніякого дня народження мені не справляли.
— Стривайте, діти. Беріть теку, йдіть догори і зачекайте мене біля входу… Так ось, Андрію, донька цієї моєї знайомої півтора року, як у Італії, а дитина сидить на шиї у бабусі. Перейшла в другий клас. Ніби непогана дитина, але зовсім не хоче вчитися. Не примусиш ніяк. Вона вже хотіла йти просити якусь вчительку, щоб посиділа з нею позаурочно, але якщо дитина уроки прогулює, то як її примусити піти до школи позаурочно? Моя знайома має артрит, вона не може за нею гасати. Я й згадала про вас. Гроші вони мають, дочка висилає і висилає, а що з тих грошей, як дитина зовсім від рук відбилась? То як, ви згодні?
Чи згоден він?
— А чай з малиною в них є?
…Неподалік лікарні Андрій побачив телефон-автомат, підійшов, вставив карточку.
— Слухаю.
— …
— Слухаю!
— Я хотів вам сказати…
— Це ти, Андрію? А я тут Вірині малюночки розглядаю. Сила! До речі, я збираюсь їм розповісти про тебе…
— Я справді хотів вас убити. Дуже хотів. Ще з дитинства мріяв. Думав над цим день і ніч.
— Всього доброго!
— Чекай! Ти справді ненормальний. Я теж хотів убити свого батька, коли він кожного знайомого, не кажучи вже про нас з мамою, вперто переконував, що з мене не вийде нічого путнього. Я ніяк цього не міг йому вибачити. Але не сподівайся: мене ти так просто не позбудешся. Наступного разу придумай щось направду страхітливе.
…Андрій тримав у руках слухавку і не помічав, як до нього підійшла його Доля, скинула прибите пилюкою дрантя, відклала убік милиці, озирнулась… Такий передбачуваний світ раптом постав перед Нею рівнянням з багатьма невідомими, які здатні набувати значень в діапазоні від плюс до мінус нескінченність.
Поруч шуміло перехрестя, і чотири дороги розходились навсібіч, а Вона все озиралась, не знаючи, якою дорогою піде. І видно було, що Вона ще зовсім молода, і сонце здивовано осявало Її, дивуючись, чия це Доля стоїть в задумі на перехресті.
«Ніщо хороше не може тривати довго», — нарешті заспокоїв себе Андрій, опускаючи слухавку.
«Угу. Колись ти постарієш і помреш… або помреш ще до того, як постарієш, але яка це, по суті, велика ДРІБНИЦЯ», — заперечив він сам собі, рушаючи до перехрестя.
Лютий 2000 — вересень 2001.
Анна
Примітки1
Блукаючий нерв (лат.)
(обратно) 2Антидот (мед. термін) — протидія, протиотрута.
(обратно) 3Контрольно-ревізійне управління.
(обратно) 4Нічого іншого. (анг.)
(обратно) 5Вибачте. Я сьогодні здурів, (англ.)
(обратно) 6Дуже добре! (англ.)
(обратно) 7Дуже погано (сленг)
(обратно)Оглавление
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Репетитор», після закриття браузера.