Читати книгу - "Таємнича історія Біллі Міллігана"

Біллі Мілліган протримався на роботі в Гоумстедському будинку для літніх людей три тижні. Коли адміністрація виявила, що хлопцеві лише шістнадцять, його звільнили, повідомивши, що він занадто юний, аби працювати в нічну зміну.

Через кілька тижнів після початку нового навчального року Чалмер сказав, що в суботу Біллі доведеться поїхати з ним на ферму, бо там потрібно скосити траву. Томмі спостерігав, як Чалмер заднім ходом заганяє свій новенький жовтий трактор до фургона, зробивши з двох дощок щось схоже на пандус.

— А я тобі там нащо здався? — поцікавився Томмі.

— Не став дурних запитань. Ти їдеш, і крапка. Якщо хочеш жерти, то мусиш відпрацьовувати харчі. Треба, щоб хтось згріб листя, перш ніж я коситиму. З тебе однаково більше ніякої користі.

Чалмер на очах у Томмі закріпив трактор у кузові, поставивши його на задню передачу й зафіксувавши важіль у цьому положенні за допомогою U-подібного замка.

— Візьми-но ті бісові дошки й закинь їх до фургону, — звелів Чалмер.

«От лайно, — подумав Томмі. — Сам надривай пупа». І вшився зі сцени.

Денні топтався біля фургона, не розуміючи, чому Чалмер сердито на нього витріщається.

— Не стій стовпом, недоумку, кидай дошки до кузова! — зрештою прикрикнув той.

Денні почав вовтузитися з двома здоровецькими дошками, та вони були занадто громіздкі й важелезні для чотирнадцятирічного хлопчини.

— От незграбне вайло! — прогарчав Чалмер. Відштовхнувши Денні вбік, він сам запхав дошки до фургону. — Залазь до машини, поки я тобі дупу не надер!

Денні видерся на сидіння. Він усю дорогу дивився в одну точку поперед себе, але йому було чутно, як Чалмер відкриває бляшанку пива. Відчувши запах алкоголю, хлопець похолов від жаху. Денні зітхнув із полегшенням, коли Чалмер загадав йому гребти листя, щойно вони прибули на ферму.

Чалмер косив траву, і Денні панікував щоразу, як трактор проїжджав занадто близько. Сільськогосподарська техніка нагадувала йому про минулі катування, тож Чалмерів новий жовтий трактор лякав його до нестями. Денні мінявся місцем то з Девідом, то з Шоном, перевтілюючись туди й назад, аж поки вся робота не була виконана. Чалмер нарешті гукнув:

— Діставай дошки з фургона, і їдьмо!

Денні, шпортаючись, побрів до машини, все ще нажаханий через близькість трактора. Піднатужившись, він витягнув важкі дошки з кузова. Припасувавши їх замість пандуса, Чалмер знову вкотив трактор заднім ходом до фургону. Слідом він закинув дошки. Після цього Денні мусив зачекати, доки Чалмер видудлить іще одну бляшанку пива й буде готовий рушати.

Томмі, котрий спостерігав за всім, що відбувалось на фермі, вийшов на сцену. Денні боявся тієї падлючої жовтої чортопхайки, а отже, слід було її спекатись. Коли Чалмер відвернувся, Томмі прожогом ускочив до кузова, зняв U-подібний замок, яким було закріплено важіль, і поставив трактор на нейтральну передачу. Щойно Чалмер посунув до машини, Томмі зістрибнув на землю, закинув замок у кущі, вмостився на передньому сидінні, дивлячись просто перед собою, і став чекати. Він знав, що варто лише Чалмеру рвучко газонути вперед, як той звик робити, і жовтому тракторові кінець.

Чалмер поволі рушив із місця й не гальмував до самого Бремена. З трактором нічого не сталося. Томмі сподівався, що тому прийде торба після зупинки біля фабрики «Дженерал Мілз», але Чалмер знову рушив дуже плавно, і вони в’їхали до Ланкастера без пригод. Що ж, думав Томмі, все повинно трапитись, коли Чалмер зупиниться на червоне.

Так воно й було. Щойно на світлофорі загорілося зелене світло, Чалмер вдавив педаль газу і рвонув уперед під скрегіт покришок. Томмі відчув, що трактор більше не з ними. Хлопець намагався зберегти серйозний вираз обличчя, але безуспішно. Він відвернувся до вікна, щоб старий пеньок, бува, не помітив, як він усміхається на всі зуби. Озирнувшись назад, Томмі побачив, що невеличкий тракторець летить шкереберть вулицею, підскакуючи й перекидаючись. Юнак глипнув на Чалмера. Той, широко роззявивши рота, прикипів поглядом до дзеркала заднього виду. Чалмер ударив по гальмах, вискочив із фургона й помчав назад, на ходу підбираючи уламки металу, якими тепер була всіяна вулиця.

Томмі розреготався.

— Полотном дорога, — сказав він. — Та машинерія більше не лякатиме Денні й Девіда.

Так Томмі убив двох зайців одним пострілом: позбувся трактора і поквитався з Чалмером.

Більшість оцінок у табелі Біллі були трійками, двійками та одиницями. За всі шкільні роки він лиш одного разу отримав п’ятірку за чверть: у десятому класі, з біології. Артур, зацікавившись цією наукою, почав слухати вчителя й виконувати домашні завдання.

Знаючи, що варто розтулити рота, як усі почнуть глузувати з його акценту, Артур переконав Аллена, щоб той відповідав на уроках замість нього. Учитель був приголомшений несподіваною зміною в поведінці Біллі та непересічним розумом хлопця. Та попри те, що Артур захоплювався біологією, справи вдома йшли настільки кепсько, що появи різних особистостей на сцені стали геть безладними. На превелике розчарування вчителя біології, ентузіазм Біллі згас, і дві останні чверті стали для нього просто катастрофічними. Артур почав штудіювати біологію самотужки, а на місці підсумкової оцінки в табелі Біллі утвердилась двійка.

В Артура клопотів було під зав’язку, бо інші дедалі частіше виходили на сцену і йшли, коли їм заманеться. Він охрестив цей період психологічної неврівноваженості буремними часами.

Коли школу довелось евакуювати через фальшиву звістку про замінування, всі підозрювали, що до цього доклав руку Біллі Мілліган, хоча його причетність довести так і не змогли. Томмі заперечував, що це він виготовив бомбу. Та й бомба виявилась липовою, хоча могла бути справжньою, якби у банці хлюпала не вода, а нітрогліцерин. Томмі не кривив душею, кажучи, що не робив цієї бомби. Він нізащо не збрехав би. Томмі розповів одному хлопцеві, як виготовити вибуховий пристрій, і навіть накреслив схему, проте сам бомби й пальцем не торкався. Він був не настільки дурним.

Томмі насолоджувався загальною метушнею і кислим виразом на директорській мармизі. Директор Мур мав вигляд людини, котра не може впоратися з купою гризот, які її обсіли.

Втім, одній зі своїх гризот директор таки зумів дати раду: він відрахував Міллігана, постійне джерело проблем.

Отож через п’ять тижнів після того, як Біллі Міллігану виповнилося сімнадцять, і за тиждень до вступу Джима до військово-повітряних сил Томмі й Аллен пішли на флот.

Розділ 11

(1)

23 березня 1972 року Аллен у супроводі Дороті пішов до вербувального пункту, і Томмі записався в добровольці. Дороті побоювалась відпускати свого молодшенького до військово-морського флоту, проте усвідомлювала, що конче необхідно