Читати книгу - "Корделія, Rin Voarg"

Лантісс світлий також був, але, як і у випадку з Адіантом, просто засушити його було недостатньо. Сім пелюсток потрібно висушити догори голівкою під льняною тканиною, без доступу прямого сонця. Я знову зітхнула, почуваючись все більш і більш невпевнено у своїх силах.

Перейшовши до наступного пункту, я трохи розслабилася. Краплина крові Саламандри (законсервована) була дбайливо збережена в чорному флаконі з обсидіану, підписаному «в період линяння». Це було справжнім полегшенням, адже пошуки саламандри могли б затягнутися на місяці. Сумніваюся, що вона линяла б саме зараз.

Ще однією приємною новиною був порошок Зубця драконової лілії. Він не вимагав особливих умов зрізання чи сушіння, що, як на мене, було чудовим винятком у цьому складному рецепті.

І, нарешті, живий мухомор. Тут мені було сумно, але доведеться його зрізати. Хочеться думати, що природа Аларії створила ці гриби не лише для естетичної насолоди, але й для таких важливих магічних цілей, як цей рецепт.

Зілля має настоюватися 14 днів, а це означає, що у мене залишилося близько двох тижнів на підготовку. Враховуючи уроки з Кассандром, роботу в крамниці та оранжереї, часу в мене було катастрофічно мало.

— Що ж, спочатку сльози Ірису, якраз повний місяць, — пробурмотіла я собі під ніс, дивлячись на список.

Мені треба було визначити пріоритети й скласти чіткий план. Але думки були такими хаотичними, що я не могла змусити себе зосередитися. Щось у цьому рецепті мене тривожило. Ні, навіть не сам рецепт, а відчуття, що я ступаю на дорогу, з якої вже не буде повернення.

Я подивилася у вікно, де сутінки почали забирати денне світло, і подумала: «А що, як я помиляюся? Що, як це зілля — пастка?»

Але з іншого боку, це був мій шанс повернутися додому. Шанс, якого я чекала відтоді, як опинилася в Аларії. І заради цього я готова була ризикнути.