Читати книгу - "Переможців не судять, Олександр Юрійович Есаулов"

Советский актив и особенно председатели с/советов как правило дома не ночуют, на ночь уходят в конспиративные места, а в практической работе, особенно за последнее время со стороны руководящих товарищей села и сельского актива так же значительно заметно их пассивность, что объясняется боязнью.

РК КП/б/У и Исполком Райсовета просят оказать помощь органам НКВД района в пополнении состава аппарата, а также постоянно действующей вооруженной группы-отряда при райотделе НКВД, а также разрешить вопрос в части в вооружении сельского актива и организации истребительных групп при сельсоветах.

Секретарь РК КП/б/У /Зинченко/

Пред. Райисполкома /Чирва/»

Більше за все Скворцова турбував той факт, що бандерівців підтримувало населення. Як би цього не було, усе вирішувалося б просто. По-перше, тоді вони б точно знали, коли та де перебувають бандити, а по-друге, без харчів, без теплого одягу, ліків і багато чого іншого не повоюєш! Це усе доводиться десь брати! От тільки вийшли з лісу, а тут би одразу хтось про це повідомив кого треба! Швидко би цим бандюкам шию скрутили! А так, замість допомоги НКВС, допомагають бандитам, ще й наводять їх то на гроші, то на майно, то на зброю!

— Людей режут ни за что, ни про что! Звери, не люди!

Він знов глянув на початок документа:

— Вот, убили четырёх поляков. Эхо волынской резни[42], надо думать… Режут поляков, актив режут… И не сидят на одном месте, всё время круги наматывают по всей Западной Украине, оставляя за собой широкий кровавый след! А местные поддерживают, потому что поляки им тоже сала за воротник залили… Не без этого, конечно! Но как же они ненавидят друг друга! Что б вот так мужиков, женщин, детей в одну кучу… Всех пересадить! К черту, дьяволу! И бандеровцев, и аковцев, и вообще националистов всех мастей! Опору надо выбивать! Чтобы население их не поддерживало, а ненавидело! Или чтобы населения не было! Тогда и поддерживать было бы некому… Прав товарищ Сталин: есть человек — есть проблема, нет человека — нет проблемы! Количество спецотрядов увеличить, что ли? Очень эффективное средство, только контроль за ним нужен! И на высылку! Чуть кого заподозрили — в Донбасс, в Сибирь!

Скворцов згадав, як наприкінці липня їх збирали у наркоматі та знайомили з повідомленням про цю форму боротьби з націоналістами:

НАРКОМУ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ СССР Л. БЕРИИ.

26.07.1945 Г. № 8/156451.

СООБЩЕНИЕ

об организации и результатах работы специальных групп для

борьбы с оуновским бандитизмом в западных областях Украины.

Часть бандитов УПА, которые явились с повинной, используют сначала как отдельных агентов-боевиков, а позднее в боевых группах особого назначения, названных нами специальными группами.

В тех случаях, когда агент-боевик, который влился в банду или в подполье ОУН, не имел возможности физического уничтожения или захвата руководителя-главаря, его заданием была компрометация главаря банды или местного подполья для усиления и активизации разложения банды или местной организации ОУН.

Комплектование спецгрупп при оперативных группах НКВД УССР проводилось по принципу подбора агентов-боевиков, которые были проверены на исполнении заданий ликвидации оуновского бандитизма (в том числе убийств населения, которое сочувствовало ОУН-УПА).

В Ровенской и Волынской областях в состав специальных групп вливались также бывшие партизаны-ковпаковцы, хорошо знакомые с местными условиями, которые имели большой опыт борьбы с оуновским бандитизмом.

По своему внешнему виду и вооружению, знанию местных бытовых особенностей, языка и конспиративному способу действий личный состав специальных групп ничем не отличался от бандитов УПА, что вводило в заблуждение аппарат живой связи и главарей УПА и оуновского подполья.

В случаях угрозы расшифровки или невозможности осуществления захвата определенных планом главарей ОУН-УПА участники спецгрупп уничтожают последних, к тому же во многих случаях создают такое впечатление в оуновской среде и среди населения, что уничтожение руководителей ОУН-УПА осуществлено бандитами СБ[43].

В состав каждой спецгруппы входит от 3 до 50 и больше лиц, которые в зависимости от легенды и задания представляют собой особую «свиту» вымышленного бандитского руководителя.

По состоянию на 20 июня 1945 г. всего в западных областях Украины действует 156 спецгрупп с общим количеством участников в них — 1783 человека.

Нарком внутренних дел УССР — Рясный».[44]

Скворцов звівся та пройшов по кабінету, виглянув у вікно. З третього поверху було добре видно все подвір’я, і він згадав, як у квітні ледь не вбили його вірного помічника Гребінкіна. Водій таки загинув, застрелений якимось недобитим бандерівцем прямо в машині. Його тоді знайшли та підірвали гранатою, а водія поховали… І він потім сам писав листа його родині… Хлопець три роки провоював, смерть його минала, а тут на тобі! Непомітно пролетіло літо. Вже і вересень завершується, а в області як вирувало, так і вирує! Як лилася кров, так і ллється… І нічого зробити не можна, бодай би всі вони повиздихували!!!

***

Криївку зробили швидко. Оглядаючи подвір’я, ніхто не міг навіть припустити, що тут викопано схрон на дві великі кімнати та ще й з маленькою вбиральнею, де стояло спеціальне цебро з кришкою. Криївку обладнали вентиляцією та запасним виходом у дровітні. При будівництві дуже поспішали, бо мали йти у рейд, а поранених треба було залишити десь у надійному місці. За два дні до початку рейду в сусідньому селі розтрощили крамницю райспоживспілки, вбили охоронця, у якогось поляка забрали теличку, яку не гаючи часу прирізали, привезли до шпиталю два вози продовольства і трохи грошей. Все це робили по ночах, надзвичайно обережно, тому в селі ніхто й не здогадувався, що відбувається в хаті, де мешкає молода Марічка Дацьків, яка одна плекає двох діточок. Під виглядом біженки у Марії поселилася літня жінка, що мала надавати пораненим медичну допомогу. Василина Карпівна Процько, так її звали, була сільською фельдшерицею, яка вміла все: і прийняти пологи, і вилікувати ангіну, і дати раду вогнепальній рані. Усе доводилося робити їй за довге нелегке життя. Гордій не дуже питав, погоджується вона працювати у шпиталі чи ні…

— Треба! — жорстко сказав, і на цьому обговорення скінчилося.

Василина зібрала найнеобхідніше та й сіла на воза. Її повезли за тридцять кілометрів від родини, від онуків… А спробуй відмовитися, коли за спиною командира стоїть ще з десяток озброєних парубків і дивляться на неї важкими поглядами.

Перших поранених