Читати книгу - "Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2"

ти. Я був зляканий, коли прочитав, ніби тобі відомо, що Бен Заріатнатмік тримав у своїй гебеновій Скриньці, позаяк я знав напевне, хто міг тобі це розповісти. І знову я прохаю тебе аби ти писав до мене як до Джедедаї, а не як до Симона. У сій Спільності Чоловік не має жити надто довго, тож тобі відомий мій План, за яким я вернуся, нібито як мій Син. Я бажаю, аби ти ознайомив мене із тим, що Темний Чоловік вивчив від Сільванія Коцідія у Катакомбах під Римським Валом, і буду повік вдячний, якщо ти передаси мені Манускрипт, про який розповідав».

Інший лист без підпису, надісланий з Філадельфії, також змушував замислитися, особливо один його абзац:

«Я поміркую над тим, що ви пропонуєте стосовного передавання Рахунків виключно вашими Суднами, однак я не завжди можу бути певен, коли їх очікувати. Щодо Справи, раніше обговорюваної, я попрошу тільки ще одну річ, проте хочу впевнитися, що зрозумів вас правильно. Ви повідомляєте, що жодної Частки не повинно бракувати, аби досягти найкращого Ефекту, але ви самі гаразд знаєте, як важко в тому мати певність. Було би надзвичайним Ризиком і Трудністю винести цілий Ящик, а у Місті (тобто у церквах Св. Петра, Св. Павла, Богородиці чи Ісуса Христа) це зробити майже неможливо. Та я знаю, які Недоліки були у того, хто був відтворений минулого Жовтня, і скільки живих Особин ви мали залучити, доки не натрапили на правильну Методу 1766 року; тож я покладатимуся на вас у всіх ваших Ділах. Я з нетерпінням чекаю вашого Брига і щодня запитую про нього на причалі пана Бідла».

Третій підозрілий лист був написаний невідомою мовою і навіть невідомою абеткою. У щоденнику Сміта Чарльз Ворд знайшов грубо скопійоване сполучення знаків, яке часто повторювалося в листі. Авторитетні вчені з Браунського університету визначили алфавіт як амхарський чи абіссинський, хоча й не змогли розпізнати ані слова. Жоден з цих листів так і не дійшов до Кервена, та зникнення Джедедаї Орна із Салема, про яке залишилися записи, свідчило, що провіденські чоловіки вдалися до певних таємних кроків. У Пенсільванському Історичному товаристві також збереглося кілька цікавих листів, адресованих докторові Шиппену, які стосувалися присутності у Філадельфії однієї небажаної особи. Проте були необхідні рішучіші кроки, тож основні плоди оприлюдненої Віденом інформації слід шукати на таємних нічних зборищах надійних і перевірених моряків та старих відданих каперів зі складів Брауна. Повільно, але впевнено вони розробляли план, який мав на меті не залишити жодних слідів від лихозвісних таємниць Джозефа Кервена.

Сам Кервен, незважаючи на всі застережні заходи, очевидно, відчував наближення чогось лиховісного, бо збереглися спогади, ніби в той час він мав незвичайно схвильований вигляд. Його карету весь час помічали то в місті, то на Потаксетському шляху, і його вдавана люб’язність, якою він намагався побороти упередження містян, потроху згасла. Його найближчі сусіди, Феннери, однієї ночі побачили яскравий стовп світла, який вихоплювався з якогось отвору на даху тієї таємничої кам’яниці із вузькими вікнами. Про цей випадок вони негайно повідомили Джона Брауна у Провіденсі. Пан Браун став очільником гурту, який поставив собі за мету викорінення Кервена з міста, тож він переказав Феннерам, що стосовно цього інциденту буде вжито заходів. Він вважав за необхідне повідомити їх про це, оскільки вони все одно неминуче стали б свідками вирішального нападу. Браун вирішив пояснити свої дії тим, що з’ясувалося, нібито Кервен був шпигуном ньюпортських митних дозорців, до яких усі провіденські фрахтувальники, купці та фермери, відкрито чи потай, були вороже налаштовані. Невідомо, чи повірили у цю вигадку сусіди, які встигли побачити стільки моторошних речей, та, у всякому разі, Феннери охоче пов’язували будь-яке лихо із таким дивакуватим чоловіком. Пан Браун доручив їм слідкувати за Кервеновою фермою і регулярно доповідати про будь-які незвичайні випадки.

5

Остерігаючись, що Кервен запідозрив змову і збирається вчинити щось незвичайне, товариство активних городян прискорило виконання свого плану. Згідно зі щоденником Сміта, у п’ятницю, 21 квітня 1771 року, о десятій годині вечора близько сотні чоловіків зустрілися у таверні Терстона «Золотий Лев» на мисі Вейбоссет, потойбіч Мосту. З ініціаторів, окрім провідника гурту Джона Брауна, були присутні також доктор Бовен з набором хірургічних інструментів, президент Меннінґ без своєї славнозвісної перуки (найбільшої в колонії), губернатор Гопкінз у темному плащі зі своїм братом-моряком Есеком, якого в останній момент за згодою товариства він посвятив у всі справи, Джон Картер, капітан Метьюсон та капітан Віпл, який і мав очолити облаву. Очільники обговорили все наодинці у задній кімнаті, а тоді капітан Віпл вийшов у світлицю і дав морякам, що там чекали, останні настанови. Елеазар Сміт був у кімнаті разом з очільниками, чекаючи на Езру Відена, чиїм завданням було прослідкувати за Кервеном та повідомити, коли його карета рушить на ферму.

Близько половини одинадцятої вечора на Великому Мосту почувся гуркіт, а тоді звук коліс екіпажа долинув з боку протилежної вулиці. Вже не було потреби чекати на звістку Відена про те, що їхня жертва вирушила у свою останню ніч нечестивого чаклунства. Коли стукіт коліс уже лунав над Мостом Чорних Доків, з’явився Віден. Чоловіки вишикувалися на вулиці, завдавши на плечі кремнієві мушкети, мисливські рушниці чи китобійні гарпуни, які вони захопили з собою. Віден та Сміт також приєдналися до загону, а з тих, хто брав участь в обговоренні, були присутні капітан Віпл, очільник гурту, капітан Есек Гопкінз, Джон Картер, президент Меннінґ, капітан Метьюсон та доктор Бовен, а також Мозес Браун, який не був на обговоренні у таверні, а доєднався до них об одинадцятій годині. Усі ці громадяни та сотня моряків, похмурі і трохи стривожені, негайно вирушили в дорогу, залишивши позаду Чорні Доки; пологим схилом по Брод-стріт вони почали підніматися до Потаксетського шляху. За церквою Елдера Сноу чоловіки обернулися, аби кинути прощальний погляд на Провіденс, що простягся під весняними зорями. Шпилі й бані темними силуетами височіли над містом, і з бухти північніше від Мосту тихо віяв солоний морський бриз. Понад пагорбом біля річки, на якому поміж дерев виднілося недобудоване приміщення коледжу, підіймалася Вега. Біля підніжжя пагорба і вздовж вузьких похилих вуличок дрімало місто — старий Провіденс, заради безпеки та добробуту якого потрібно було стерти з лиця землі це осердя грандіозного й жахливого богохульства.

За годину з чвертю, як і було домовлено, загін прибув до ферми Феннерів, де вони дізналися останні новини про жертву. Карвен дістався до своєї ферми на півгодини раніше, і невдовзі по тому промінь вистрелив у небо, хоча у вікнах і було темно. Останнім часом так постійно відбувалося. Саме тієї миті, коли чоловіки слухали доповідь, у південному напрямку спалахнув ще один промінь, і товариство зрозуміло, що вони насправді перебувають дуже близько від якихось надзвичайних, надприродних див. Капітан Віпл наказав своїй армії розділитися натроє; один загін з двадцяти чоловіків під проводом Елеазара Сміта повинен був вирушити до берега і охороняти причал від можливих підкріплень для Кервена, поки їх у разі нагальної потреби не покличе вістовий; другий загін, під проводом капітана Есека Гопкінза, мав