Читати книгу - "Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння"

– Лікарю, – звернулася до хлопця баба Маняшка, – я ж казала, що вона не просто так впала. Випишіть їй щось для заспокоєння нервів і припишіть відпочинок. Говорила я їй, що доконають Сивку круті гірки, не можна так багато тренуватися. Ось і доконали!

Палець бабусі звинувачувально вказав на дівчину. 

– Дайте папірець, що їй потрібен спокій! – наказово розпорядилася літня жінка, простягнувши руку до лікаря в очікуванні потрібного документа. 

Той не чинив опір і дістав з портфеля бланк та ручку. 

– Дитинко, як твоє прізвище?

– Та Вєтрова вона, я ж говорила вже. Наталка Вєтрова. Лікарю, спокій не менше ніж на тиждень. 

Хлопець згідно кивнув і швидко написав необхідний папірець. Потім попрощався і велично промаршував довгими ногами до дверей.

– Одужуй, дитинко, – проспівав вже у дверях, – я зайду за кілька днів.

Маняшка, вивівши лікаря, повернулася назад і зміряла Талію довгим поглядом.

– Ну що ж, нумо лікувати тебе.

Лікування було найдієвіше: мед, гаряче молоко, відвари різних трав, соки та таке інше. Ну і, найголовніше, відпочинок. Талія не могла зрозуміти, як зовсім стороння жінка може так до неї ставитися?

І все б добре, але Талія не могла заспокоїтися від того, що опинилася на чужому місці. І з усього видно, що раніше це місце займала якась Наталія Вєтрова, як люб'язно повідомила квартирна господарка.

Талія «хворіла» вже тиждень, не виходячи з дому, коли Маняшка їй заявила: «Телефонувала знову твоя невгамовна подружка Оленка, а я ж казала їй, що в тебе спокій. Терміново їй щось було потрібно. Дуже терміново. Вона питала, де твій мобільник і сказала, що подзвонить завтра».

Талія не знала, що таке мобільник, тому просто відповіла: «Загубила», – сподіваючись, що цю річ можна загубити. Як виявилося, можна. Бо баба Маняшка більше не питала про нього.

Наступного дня після обіду прийшов молодий лікар, зняв шви, змастив рану чимось прозорим і запропонував причесатися, що Талія й зробила.

– Ось бачиш, дитинко, нічого не помітно. Сьогодні ввечері можеш виходити на вулицю, а завтра… – була значуща пауза. – Завтра можеш піти на ковзанку! – урочисто проголосив хлопець. – Тільки кілька тижнів без перевантажень, знаю я таких, як ти, фанаток фігурного катання. Спочатку ніяких стрибків і обертань.

Лікар вдивився в обличчя Талії, чекаючи на гарячу подяку за новину. Проте Талія не раділа. Навпаки, коли лікар і господиня залишили її, вона лягла на ліжко прямо в сукні, заплакала і не могла заспокоїтися ще довго. Коли сльози нарешті висохли, вона важко зітхнула, вирішила привести себе до порядку і лягти спати, але тут дзеркало замерехтіло.

Цей неспокійний день завершився несподіваною радістю: Талія повернулася у свій світ!