Читати книгу - "Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich "

"Є ще один важливий аспект, який не можна ігнорувати. У всіх, кого знайшли після зникнення, на зап'ясті було маленьке татуювання. Це була пентаграма, майже непомітна, але вона була. Ніби хтось чи щось мітило їх, як свою власність."

Вона злегка нахилилася вперед, уважно спостерігаючи за реакцією Джейкоба, продовжуючи:

"Ця пентаграма може бути важливим ключем. Можливо, це знак того, що ці люди стали частиною чогось набагато більшого і небезпечного. Чи це своєрідне тавро? Мітка приналежності до таємної організації? Ми повинні зрозуміти, що це означає, і хто стоїть за цим. Бо якщо це справді так, то ми маємо справу з чимось дуже темним і зловісним."

Джейкоб, трохи нахилившись уперед, запитав:

"Чи знаєш ти когось особисто із тих, кого знайшли після зникнення? Можливо, ти чула їхні історії? Чи ділилися вони чимось про те, що з ними трапилося?"

Аліса на мить замислилася, перш ніж відповісти:

"Так, я мала справу з кількома такими людьми, коли писала свої статті. Більшість із них абсолютно не пам'ятають, що з ними сталося. Але є кілька моментів, які варто відзначити. Один із чоловіків, якого знайшли, був дуже дезорієнтованим і поводився дивно. Його дружина розповідала, що він став замкнутим і ніби відстороненим від навколишнього світу. Це не просто шок чи стрес після зникнення, щось, здається, змінилося в його свідомості."

Вона зробила паузу, продовжуючи:

"Інша жінка, яку знайшли, була в жахливому стані. Вона боялася людей, постійно озиралася, ніби її хтось переслідує. Але навіть вона не могла пояснити, чого саме боїться. Вони не говорять відкрито, але в їхніх очах можна побачити... страх і відчуття чогось жахливого, що сталося, хоча вони самі не можуть цього згадати."

Джейкоб уважно слухав, усвідомлюючи, що їхня ситуація виявляється ще більш заплутаною і небезпечною, ніж він уявляв.

Джейкоб, трохи нахилившись ближче до Аліси, запитав:

"Слухай, ти випадково не помічала підозрілий фургон кур'єрської служби? Я постійно його бачу біля свого дому, і він мене насторожує."

Аліса задумалася на мить, а потім відповіла:

"Знаєш, я теж його помічала, але не надавала цьому значення. Він виглядає звичайно, як і всі інші фургони."

Джейкоб відчув, що вони на правильному шляху, і додав:

"Я хотів би перевірити цей фургон і його номер. Якщо ти знову його побачиш, можеш занотувати номер і дати мені знати? Це може бути важливо."

Аліса кивнула, усвідомлюючи серйозність ситуації:

"Звісно, я постараюся. Якщо цей фургон дійсно пов'язаний зі зникненнями, краще не втрачати його з виду."

Після короткої паузи Джейкоб підняв погляд на Алісу і, злегка усміхнувшись, сказав:

"Давай домовимося так: якщо я дізнаюся щось нове, обов'язково тобі скажу. І якщо ти щось дізнаєшся, теж дай мені знати, добре?"

Аліса усміхнулася у відповідь:

"Домовилися, Джейкоб. Разом ми швидше розкриємо цю загадку."

Вони обмінялися поглядами, відчуваючи, що стали партнерами в цій непростій справі. Після обміну інформацією Джейкоб запропонував підвезти Алісу додому.

"Дякую, але я живу зовсім поруч," — відповіла вона з легкою усмішкою. "Але я дуже ціную твою доброту."

Вони ще трохи поспілкувалися, і після того, як Аліса попрощалася, Джейкоб розрахувався за обід і вийшов з кафе. Сівши в машину, він неспішно вирушив додому. Дорогою його думки не полишали, зокрема про Алісу та те, що вона йому розповіла. Її слова про зниклих людей і їхню дивну поведінку після повернення глибоко вразили його.

Проте він помітив, що думав не лише про цю справу. Його думки постійно поверталися до Аліси — її усмішки, голосу, теплоти в її очах. Джейкоб з подивом усвідомив, що почав відчувати до неї теплі почуття, і це відчуття змусило його серце битися швидше. Це було щось нове і незвичне, але приємне після всього, що він пережив за останні роки.

Повернувшись додому, Джейкоб, як завжди, спершу перевірив записи з камер спостереження. І знову на одному з них він помітив той самий підозрілий фургон. Цього разу йому вдалося розпізнати лише перші три символи номерного знака — решта були або розмиті, або закриті під кутом. Він уважно записав ці символи у свій нотатник, усвідомлюючи, що це може стати важливою підказкою в розслідуванні.

Оскільки більше нічого підозрілого він не виявив, Джейкоб вирішив, що настав час відпочити. Він відчував легку втому після насиченого дня, але в душі відчував задоволення від того, що рухається в правильному напрямку. Підготувавшись до сну, Джейкоб ліг у ліжко, дозволяючи своїм думкам відпустити всі турботи. День був складним, але також сповненим надії та нових відкриттів, які могли наблизити його до розгадки таємниць, що його оточували.