Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Розділ тридцять шостий. Гра почалась.

– Раян, досить. – Тесс встала з-за столу і прохолодно відказала. – Ти сам схотів приїхати сюди! Я нічого не обіцяла!
– Ти ж говорила, що ми дорослі люди і можемо переспати. – нагадав Раян, нервово посмикуючи головою.
Елліас мовчки спостерігав за ревнощами хлопця Зельца і викуривши цигарку, вирішив втрутитись. Різниця між хлопчам та дорослим чоловіком була в тому, що перший завжди істерить і розбризкується піною з рота, а другий повинен лише вислухати і визначити вирішальний момент для контрольного пострілу.
–  Я не думаю, що твій батько буде задоволений твоєю поведінкою. – взявши Тесс за руку та убезпечивши її захист, Елліас став між нею та її навязливим ревнивцем. – Забирайся звідси.
– А мені начхати, хто і що про мене подумає! – відказав Раян, гордівливо піднявши своє підборіддя. – Ти мене не залякаеш!
– Я і не збирався залякувати. – Елліас продовжував спокійно дивитись цинічним поглядом на молодика, який зовсім не має страху, якщо й досі не втік піджавши свого хвоста. – Я відшкодую усі збитки та витрати, які тобі довелось понести.
– Збитки? – хмикнув Раян. – Та пішов ти і твоя, – він не зміг вимовити того слова, яке майже зірвалось з його язика. Саме в цю мить щось змінилось.  
Раян вже не був настільки впевненим в собі, наскільки міг бути. Він побачив в очах Елліаса те, що не можливо було пояснити. Він побачив жах в сірих очах. Жах свого відображення і смерті. Чомусь раніше Раян не міг подумати про це, поки не згадав хто саме стояв перед ним. І усвідомлення цієї згадки підкосило його.
Не вимовивши і слова, Раян пішов геть, залишивши вглибині душі образу на Тесс. 

Перед вечерею з Амалією та її нареченим Тесс вирішила, що просто зобов'язана поговорити з Раяном і прояснити всю ситуацію. Вона відчувала за собою провину і деяку жалість до розтоптаних почуттів хлопця, який так чи інакше привернув її увагу. Якби вона тоді послухала поради Амалії і провела з Раяном сумісну ніч, можливо б ще тоді все було вирішено і покінчено.
Знайти номер Раяна не склало труднощів. Один із найдорожчих люксів був на верхньому поверсі. Тесс несміливо стояла на порозі і опустивши очі в підлогу, розглядала хитромудрі лінії на червоній килимовій доріжці. За дверима було чутно сміх і музику, але навіть за кілька хвилин ніхто так і не звернув уваги на стукіт у двері.
Вона зітхнула і перевірила повідомлення, що відправила Раяну, вони були доставлені та прочитані. Чому ж він ігнорує її? Невже він дійсно злякався Елліаса? Тесс зітхнула і збиралася вже йти, як двері відчинилися і до неї вийшов той, кого вона хотіла побачити. Раян недбало поправив спале пасмо волосся, і посміхнувся, показуючи як горять його карі очі.
Він виглядав трохи дивно. Тесс не відразу зрозуміла, що саме здавалося їй дивним, але все ж таки насторожено говорила з хлопцем, що так і продовжував кривити свої тонкі губи в кривій усмішці. Раян дозволив собі стояти перед нею в одних шортах, не зволивши одягнути футболку. Його жилисті руки здавались трохи довгими у співвідношенні з тулубом, а на грудях і животі було безліч рубців різних розмірів.
– Ну, – кивнув він головою, – кажи, що хотіла?
– Раян, я хотіла поговорити і напевно, вибачитися перед тобою за те, що втягнула тебе в цей вир непорозумінь.
– Непорозумінь?! – хмикнув він.
– Мені дуже шкода, що ти приїхав у таку далечінь заради мене, і я не можу відповісти тобі повною взаємністю. Я маю вибачитися перед тобою за непорозуміння та невиправдані надії на розвиток наших відносин. Щодо витрат на поїздку, я найближчим часом зможу відшкодувати твої витрати і, – не встигла вона висловити всю думку, як була схоплена в обійми міцних рук.
Він не хотів слухати її виправдання. Вибачення також були не потрібні ні йому, ні його самолюбству. Все, що зараз Раян міг зробити, це поцілувати дівчину, що так вміло змогла провести його, не повелася на його гроші і шарм і просто «продинамила», віддавши перевагу якомусь дядькові, про якого він нічого до пуття не зміг дізнатися, окрім того що всі жахалися від однієї згадки його імені.  
Тесс здригнулася від несподіванки і взята зненацька, перші кілька секунд не могла чинити опір. Але коли вона усвідомила, що відбувається, то вийшла з-під його контролю та відчайдушно почала вириватись. Він жадібно захоплював її губи в полон сухого поцілунку і в якийсь момент не зміг впоратися зі своїм бажанням і завдав їй болю, закусивши її нижню губу. Смак крові був звичайним для нього, але явно налякав Тесс, що притиснувши долоню до губ, вільною рукою вдарила його по обличчю.
У її очах були змішані емоції: страх, нерозуміння, ненависть, огида. Вона ще недавно плекала почуття, що були збудовані з такою працею, буквально змушувала себе закохуватися в цього нахабного хлопця, що відрізнявся від стандартних багатих діточок. Він здавався їй іншим і цим приспав її пильність. Адже з найпершої їхньої зустрічі все було зрозуміло.
Тесс знала, що Раян страждає психологічним розладом, і Амалія неодноразово нагадувала їй про це, але все ж таки заплющувала очі на всі ознаки цієї недуги. Вона хотіла вірити у щось більше ніж симптоми. Але зараз вся правда вийшла назовні і вона з широко розплющеними очима може бачити ці вади.
– Це лише мала частка того, що я хочу з тобою зробити, щоб поквитатися за моє, – він поплескав рукою по своїх грудях, – розбите серце! – і не даючи можливості Тесс сказати і слова, продовжив. – Я стільки часу витратив на тебе і нічого не отримав натомість! Я весь цей час терпів тебе і підігравав, вибирав теми для розмов і підбирав слова, щоби вписатися в коло твого інтересу. Я витрачав на тебе гроші, хоча тобі це й не гроші! Та й не в грошах справа, а в витраченому часі! – Тесс дивилася на Раяна і повільно, не роблячи різких рухів, відійшла від нього до стіни. – Ти могла одразу сказати, що в тебе є хахаль і ти не збираєшся відмовлятися від нього! Але ні, ти грала в неприступність, потім підігрівала мій інтерес, і тепер просто линяєш! І вибачення мені твої не потрібні! – На останньому слові він рикнув і виплюнув у її бік. – Ти порожня шмара!
– Мені дуже шкода, що я обнадійувала тебе. – тихо відказала Тесс, і перш ніж піти, додала з байдужістю в голосі. – Я не змушувала тебе домагатися моєї уваги! Ти домагався мене за власним бажанням. – Вона швидким кроком дійшла до ліфта і контролюючи дихання, що збилося, обернулася на оклик.
– Тесс, – Раян підбіг до неї в момент відкриття дверей ліфта. Він був трохи не в собі і виглядав розгубленим. – Я не це мав на увазі! – Він простяг свою руку, але Тесс лише відхитнулася від нього, не допускаючи дотику. – Я був злий на тебе! Я так багато хотів сказати тобі, але втратив контроль над собою! – Він зітхнув і в його погляді майнула дитяча невинність і каяття. – Давай просто поговоримо?
Раян вкотре довів свою нездорову поведінку, що так була схожа на вид шизофренії. І що вона має відповісти? Чи варто відповідати? Адже все вирішено і без цих прощальних промов. Їй не можна було сюди приходити. А зараз головне – втекти!
– Тесс, – Раян награно усміхнувся. – я можу бути кращим, ніж я є! Дай мені шанс! – і розуміючи з виразу обличчя Тесс, що його слова не несуть жодної цінної інформації, перейшов до погроз. – Я ж можу і помститися за те, що ти мене так образила! Я можу зруйнувати твою кар'єру. Я можу влаштувати такий безлад у твоєму житті, що ти благатимеш мене повернутися!
– Ти можеш робити все, що хочеш, – впевнено відповіла Тесс. – Я не маю права забороняти тобі.
– Ти така впевнена в собі?! – піднявши праву брову, Раян розплився в усмішці, потішаючись самому собі. – Ти справді віриш, що я все ще жартую і відступлюся від тебе? Чи ти така наївна і віриш у мою людяність? Сподіваєшся, що я жартую? – Вона не відповіла і зайшовши в ліфт, мовчки натиснула на кнопку, а потім так само сміливо подивилася в очі хлопця, що буквально пропалював її своєю ненавистю.
Якби вона знала, чим обернеться ця розмова. Якби вона повірила у серйозність намірів цього хлопця, то змогла б підготуватися до майбутньої небезпеки. Але Тесс все ще не втрачала надії на те, що Раян просто був злий і не стримувався в словах та й годі. А коли вона знову побачила Елліаса, то й зовсім забула про нього та його погрози.
– Сусідка, де ти була? – запитав Елліас, як тільки Тесс переступила поріг його номеру.
Тесс усміхалася у відповідь і відчула як на щоках спалахує рум'янець. Вона притулилася до грудей чоловіка, що став її центром всесвіту, і не хотіла нічого казати. Але коли його теплі руки накрили її плечі, буркнула:
– Як довго ти називатимеш мене сусідкою?
– Все життя. – відказав Елліас і поцілував її шию. – Чи тобі комфортніше, якщо я буду називати тебе сестрою? Пам'ятається мені саме ти стала ініціаторкою нашого родичання.
– Ну це вже занадто! – Сміючись Тесс відкинула голову назад, вдивляючись у прохолодні очі Елліаса. – Краще сусідка, ніж сестра!
– Ось бачиш як усе просто! – І не відступаючи від першого запитання. – Де ти була? Я заходив до тебе, але ти, як виявилося, була зайнята чимось чи кимось.
– Це не важливо, – відмахнулася вона і вимагаючи поцілунків, потяглася до його губ.
Того вечора була остання зустріч з Раяном. Тесс більше не перетиналася з ним, не бачила ні його, ні його друзів. За весь відпочинок вони ніяк і нічим не нагадували одне про одного. Не було ні дзвінків, ні повідомлень. Здавалося, що все повернулося на круги своя і нічого не станеться ні зараз, ні потім.