Читати книгу - "Моя ніжна крутихвістка, Марина Тітова"

— Будь ласка, не згадуймо минуле Юлю, — вчепившись в її руку, поволік до парку на вільну лавку.

З'ясовувати стосунки мені ніколи не подобалося. Ще й на початку стосунків тим паче! Та це ж Юля. Принцесі потрібно догодити. Принцесі важливо почути присягу у вірності.

Ще й ба, яких конкуренток собі знайшла! І вигадала ж! Довелося довго пояснювати, що з Христею ми ніколи не зможемо перетнути межу кумівства, Мілану я взагалі ніколи не розглядав, як жінку, не рахуючи того дня знайомства, а колишня... Колишня давно в минулому. Як і почуття до неї.

Єдине, в чому я не зізнався, так це в силі почуттів. Згадавши про Стасю, всміхнувся. Колись турбувався, що не можу ніяк забути колишню, намагався знайомитися з дівчатами і цим перекрити ту любов. Але зустрів принцесу і... Тепер вона стала тією, про яку я певний час хотів забути, але не зміг. І добре, що віднині ми на побаченні і є всі шанси, що забувати і не доведеться... Ну майже.

В якийсь момент я зрозумів, що, напевно це моя доля — закохуватися в тих, кого потрібно потім видаляти з силою із серцям та думок. Бо Юлі, здається, наплювати на мої почуття.

— Ми не можемо бути разом. Я тобі не довіряю, — все одно вилітає з її рожевих вуст, яких мені сподобалося торкатися.

Яка змія її вкусила сьогодні? Ультиматум за ультиматумом, звинувачення в брехні, зраді, недовірі. В мене аж все всередині похололо. Ніби в ополонку крижану жбурнуло від подиву. Ніяк не втямлю, що ж потрібно цим жінкам для щастя? Ніколи їм не вгодиш.

— Чому? Що не так, принцесо? Невже ти зі мною не щаслива?

— Бо ти знов називаєш мене принцесою. А я ж тебе просила колись...

— Ти знущаєшся?! Тоді як мені тебе називати? Крутихвісткою?! Тобі це дійсно більше пасує, — вибухаю емоційною бомбою.

— От тільки давай без образ, — нітиться тепер дівиця, зобразивши себе білою та пухнастою.

— Тоді будеш моєю ніжною крутихвісткою! Так краще? Не так образливо?! — зриваюся на крик та помічаю погляди сторонніх людей і переходжу на хрипуватий шепіт, аби тільки балувана Галя почула мене. — Таке враження, що ти спеціально хочеш відштовхнути мене від себе. Чи так це насправді?..