Читати книгу - "Провісниця, Кетрін Огневич"

— Так і є, всі вони загинули, але один із слуг зумів відправити дівчинку на Землю через портал. Так вона і врятувалася.

— Виходить, вона прожила на Землі все своє життя, як і я. Тоді я маю питання – як потрапити на Землю? У мене немає ... е ... знайомих магів, які запросто б закинули мене в мій світ через портал. Адже зараз я в Лліріані.

— Для цього ти маєш амулет, що дозволить тобі вільно переміщатися між світами. Його тобі подарував той, кому ти віддала своє серце.

— Прекрасно, ти й про це теж знаєш. Що ж, про амулет я навіть і не думала - зовсім забула про те, на що він здатний. Дякую за підказку... Як мені тебе називати?

— Називай мене Фраент, дитя. Прошу, знайди принцесу Лані з роду Меліон.

Як тільки я зрозуміла, що знову опинилася у своїй кімнаті, то одразу підскочила з ліжка і кинулася до шафи. Подумки я кричала від щастя, коли виявила там свій рюкзак, який чудово вцілів з моїм прибуттям до Лліріана після повернення з Закаріанських садів. Я швидко зняла свої речі з вішалок і склала їх у рюкзак.

Потім я дістала з потаємної скриньки в шафі амулет, який я сховала на випадок, якщо його знайде Ліара. Завдяки цьому я уникла питань щодо наших відносин із Фабіаном. Ще не вистачало, щоб про це дізнався король! А він, як на мене, був не в курсі всіх подій… Хоча, може, й був, але вміло приховував це. Втім, це вже не так важливо. Як тільки тонкий ланцюжок обвився навколо моєї шиї, я відразу підхопила рюкзак і вирушила в дорогу.

Як не дивно, в коридорі не було варти, а тому ніхто не перешкоджав моєму відходу з палацу. Чесно кажучи, я була трохи здивована, що коридори порожні. Однак унизу, біля самого входу, я все ж таки зустріла двох вартових, які запитали мене, куди я прямую. Коли я сказала, що йду з палацу, вони лише переглянулися один з одним, а потім пропустили мене.

Спускаючись сходами, я оглядалася на всі боки, щоб переконатися, що шлях вільний. Але з кущів так ніхто й не вистрибнув, і ззаду не підкралися вартові, так що я продовжила свій шлях, поки не зупинилася посеред галявини з іллеріанами та іншими квітами.

Доторкнувшись до амулету, я згадала слова торговця, і одразу ж подумала про Землю. Миттєво переді мною виник портал – майже такий самий, через який я потрапила до Лліріана.

— Хотіла піти, не попрощавшись? — почувся до болю знайомий голос, але ледве стримала порив обернутися і глянути на нього востаннє.

— Мені нема чого робити в цьому світі, Фабіане. Я дізналася, чому потрапила сюди, в цей світ, тепер я маю рухатися далі.

— Але тут твій дім...

— Мій дім? Ні, Фабіане, палац – не мій дім, і ніколи не був ним. Втім, як і Лліріан.

— Отже, ти повернешся назад на Землю?

— І так, і ні. Є багато людей і місць, де я хоч комусь потрібна, і хто дійсно потребує моєї допомоги. Лліріан був лише відправною точкою, і тепер я знаю, що маю зробити.

— Що ж, я радий, що в тебе з'явилися відповіді. Ми…Ми побачимось знов?

— Можливо, але точно не скоро. Як я вже й сказала, Фабіане, я потрібна в іншому місці, і це не Лліріан. І я не знаю, скільки часу це займе. Бажаю тобі щастя, адже хоч одному з нас воно все ж таки дістанеться...

З цими словами я зробила останній крок і опинилася в порталі. Усього через мить я помітила знайомі вулиці Нью-Йорка, і зрозуміла, що опинилася в потрібному місці. Зрештою, мені потрібно було знайти декого, хто дійсно потребував моєї допомоги...

***КІНЕЦЬ***

P.S. Також до Провісниці додані два бонуси, які допоможуть вам зв'язати деякі моменти відносин Фабіана та Кессі!

Ваша Кетрін