Читати книгу - "Тато для двійняток, Галлея Сандер-Лін"

Він вийшов без верхнього одягу, в одному лише костюмі.

– За курткою довго йти, а ти вже була на порозі, я б тебе проґавив. Та й тепло ж... – відмахнувся президент, теж знизивши голос.

– Яке там тепло?! – вона машинально підняла йому комір. – Зима на порозі, завтра обіцяють різке похолодання...

– Турбуєшся про мене?

Віола, ніби отямившись, різко відсмикнув руки і відійшла:

– Про сина твого турбуюся, ще дитину заразиш... Вважай, що у мене «синдром матусі».

– Якщо ти така гарна мама, тоді доберись до своїх дітей в цілості й схоронності. Давай підвезу, щоб ще чого не сталося, поговоримо... – він дістав ключі від машини.

– Попереду ще денне і вечірнє відділення, тебе чекають, повертайся, – відмовилася вона. – Тим паче за мною зараз чоловік приїде. О, а ось і він, мені час іти, – і махнула в бік автівки благовірного.

– Ну так, звичайно, чоловік... – буркнув Тимур, кинув на Віолетту похмурий погляд і, заклавши руки в кишені штанів, побрів назад до спорткомплексу.

А Віолетта, швидко глянувши йому вслід, у свою чергу попрямувала до машини Ярослава, який приїхав навіть занадто швидко (напевно, кружляв десь неподалік), але теперь уважно дивилася на всі боки.