Читати книгу - "Пазл"

Ілан більше не міг відрізнити справжнє від несправжнього, правду від брехні. І він більше нікому не довіряв, навіть Хлої. Йому боліло в самому серці.

З кожним кроком темрява замикалась за ним, наче лікарня хотіла його проковтнути. Він пішов швидше, горло стискав страх, який його більше не покидав.

Він знав, що попереду на нього чекає ще одна пекельна ніч.

50

Душ і обпікаюча вода були наче проносне, що вимиває весь бруд з його думок.

Ілан уже більше години стояв, зачинившись у кабінці, вода хльостала його по шкірі, пар танцював навколо нього, через що було важко дихати. Тут же, приперта до стіни, стояла його велика палиця — вірна супутниця, з якою він більше не розлучався.

Вони прийшли за Мокі та Лепренсом, забрали їх із їхніх кімнат, без сумніву, уві сні, просто у всіх під носом.

Але він не дістанеться Чудовиську.

Раптом він побачив дві босі ступні — пальці виступали за межі кабінки під правою перегородкою. Він різко закрутив крани і схопив свою палицю. У сусідній кабінці голосно шуміла вода.

— Хто там?

— Пес існує, Дедіссе.

Голос бурмотів, ледь чутний через шум води об кахлі. Напевно, співрозмовник притулився губами до перегородки.

— Він існує. Я бачив його після обіду, у вікно на другому поверсі.

Ілану цей голос був знайомий.

— Гайгекс?

— Дідько, замовкніть! Вони нас почують. Хай вода продовжує текти, наче нічого не відбувається.

Це був він. Ілан послухався, тепер по його плечах стікала тепла вода. Ілан підійшов до місця, де виднілися ступні, що злегка переминались на місці.

— Пес був чорно-коричневий, короткошерстий, з великою квадратною мордою,— продовжував власник ступень.

Ілан не пригадував, щоб він давав опис пса, що з’явився за вікном мінівена. Гайгекс справді його бачив, поява тварини не була плодом його уяви.

— Саме так,— відповів він, частково заспокоївшись.— Короткошерстий, чорно-коричневий. Але Ябловські має рацію: чому він не напав на мене, коли я вийшов? І чому не напав на них?

— Досконало видресируваний собака може так поводитись. Переслідувати не нападаючи. Налякати, а тоді різко зникнути, наприклад на поклик ультразвукового свистка.

Ілан подумав кілька секунд.

— Це означає, що хтось віддавав йому команди?

— Можливо. Я не знаю, чого вони від нас хочуть, навіщо вони це роблять. І ви, і я — ми не божевільні, Дедіссе, вони лише намагаються змусити нас так думати. Розмити границі між вигадкою і реальністю, щоб перетворити нас на якихось зомбі, нездатних розрізнити межі реального. Вони використовують гру як привід, щоб нас заплутати. Хто вам сказав, що вони не підсипають наркоту у вашу їжу? Вони всі в змові.

Ілан був здивований ясністю мовлення Гайгекса, який ніколи з ним не розмовляв. Напевно, зараз перед ним Гайгекс-інтелектуал.

— Усі в змові? Наркота в їжі? Ні, ні, мені це здається нісенітницею. Звідки ти можеш це знати?

— Спостерігаю, роблю висновки. Я завжди їм ті продукти, які обираю сам, а ви? Паста була смачна? Дуже люб’язно з боку Філози щодня готувати для всіх, вам так не здається? У вас немає відчуття легкого запаморочення після прийому їжі?

Що більше Ілан міркував, то сильніше йому здавалось, що Гайгекс, можливо, має рацію. Він згадав деформовані обличчя після їжі. І головний біль.

— Що ви думаєте? — продовжив Гайгекс.— Що тип у квадратних окулярах розумово відсталий? Що він прибув сюди першим випадково?

— А чому я маю вірити, що це не ти намагаєшся мною маніпулювати? — відповів Ілан.— Чому я маю вірити, що ти не брешеш теж?

— А навіщо мені брехати? Хай там як, зберігайте ваші відкриття при собі і зробіть так, щоб ми вдвох забралися звідси якомога швидше.

— Відкриття?

— Ті, що ховаються у світлі.

— У світлі? Що ти маєш на увазі? — Ілан почув рівномірний стук об перегородку. Бум, бум, бум. Напевно, Гайгекс тихо бився лобом.

— Щось сталося? — запитав Ілан.

Удари раптом припинились. Після чого голос Гайгекса продовжив:

— Цієї розмови ніколи не було, гаразд?

— Відповідай: що за розмови про світло?

— Не довіряйте нікому. Особливо їй.

— Кому «їй»? Хлої?

— Вона гарно прикидається…

Ілан думав так швидко, як тільки міг.

Гайгекс був тут, просто поряд. Це була нагода спробувати копнути глибше. Тож він почав:

— Я знаю, що це ти спалив усі фотографії з кабінету арт-терапії. Я знаю, що ти так чи інакше пов’язаний із цією лікарнею. Ти вже бував тут — як пацієнт? Імена Люка Шардон та С. Ж. Лоррен тобі про щось говорять? Остання страждала від роздвоєння особистості…

Ілан чекав відповідей на свої питання, але їх не було. Він опустив очі і побачив, що ступні зникли. Він відчинив двері і побачив, як Гайгекс біжить, геть голий. Він звернув у коридор, і через кілька секунд Ілан почув, як грюкнули його двері.

У сусідній кабінці досі текла вода. Ілан закрутив крани і повернувся до своєї кабінки, щоб одягтися, приголомшений словами Гайгекса. Змова проти нього… Наркотики в їжі… Чоловік у квадратних окулярах перегинав палицю, у нього чергувались фази просвітління і фази марення.

Одягнувшись у чистий костюм пацієнта — цивільний одяг був досі вологий, він вийшов у коридор. На годиннику майже 22:30, двері всіх кімнат зачинені. Із кімнати Фей було чутно стогін — схоже, вони з Ябловські кохалися. Ілан підійшов до кімнати Гайгекса і тихо постукав, рішуче налаштований прояснити деякі моменти їхньої розмови. Він знову почув ритмічні удари головою об щось тверде. Тоді він повернув ручку, але двері були замкнені.

— Чорт забирай, відчини,— пробурмотів він.— Що з тобою не так?

— Іди до біса!

І більше нічого. Ілан зрозумів, що Гайгекс марить, що інший він — той, що хамив і «тикав»,— мабуть, вийшов на поверхню і знову змушував його мовчати. Хоч би що він зробив чи сказав, Ілан знав, що їхнього діалогу в душі ніколи не існувало.

Він дістав ключ, відчинив свої двері, увімкнув світло і замкнувся на два оберти.

Під його двері був просунутий відірваний шматочок плану лікарні. Заінтригований, Ілан підняв його і перевернув зворотнім боком. Посередині папірця був неакуратний малюнок веселки, зроблений нашвидкуруч простим олівцем. А прямо під ним були з точністю переписані числа з батькової мапи: 440, 425, 485, 735. Вони були розташовані в такій же послідовності.

Ілан поклав аркуш поруч з оригіналом на ліжко. Зважаючи на те, що сталося у душовій, він знав лише одну людину, яка могла намалювати цей ескіз: загадковий Гайгекс. Цей дивний чоловік тримав у руках оригінал мапи лише секунд десять, але, можливо, розгадав частину загадки.

Який зв’язок може бути між веселкою та числами?