Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

"Так, я дуже рідкісна тварина, - у голові пролетіли сумні думки, - можливо навіть єдина".

Для початку я вирішив переглянути інших тварин у цьому розділі, залишивши детальне вивчення малюнка дракона на потім. Тут опинився єдиноріг, білосніжний з переливчастою сріблястою гривою, грифон, що гордо випнув груди, лускатий виверн, прекрасний птах із золотим пір'ям, смугастий вовк із зубастою пащею, смішна руда мишка, в якої замість носа був хоботок, кілька видів великих черепах, дивовижна плоска риба, плямистий олень із маленькими ріжками... і ще невідома мені кількість інших тварин. Не очікував, що їх буде так багато.

Побоюючись, що мені забракне часу, я перестав блукати книжкою і став роздивлятися малюнок дракона. Він був намальований зеленими фарбами, з детально виведеними лусочками. Розкриті шкірясті крила кидали тінь на намальований для порівняння будиночок, який був в три рази меншим. Оце так розмір! Я ж вище за коня не встиг вирости, хоча за довжиною перевершую його вдвічі, тому що маю звивистий і тонкий хвіст. До речі, хвіст намальованого дракона, оббивав будиночок і закінчувався десь за межами сторінки. Морди у нас теж відрізнялися, у книжкового вона була довгою і загостреною на кінці, моя ж трохи коротша і ширша, немов у собаки. Ще я міг похвалитися довгими рогами! Мої були значно довшими, ніж у бідолахи зеленого дракона - коротенькі й загнуті, наче не могутнє вогнедишне створіння малювали, а якесь козеня.

- Що ж ти там із таким захватом розглядаєш? - раптово почув я неприємний голос Елана, який нависав просто наді мною і вдивлявся в розкриту книгу. - Тьху ти, - він картинно сплюнув, - дракон. А я думав, ти десь картинки з голими дівчатами знайшов.

Рінол, Чейз і Майкон підтримали його жарт дружним сміхом. Я тільки фиркнув, не бажаючи вступати в дурні суперечки.

- А, я зрозумів, - не вгамовувався Елан, - ти в нас замість дівчат віддаєш перевагу драконам. Співчуваю, - він похитав головою, - так і помреш, не пізнавши кохання, адже дракони вимерли! - він зареготав.

- Або помре, пізнаючи кохання, - захихотів Рін, - якщо раптом пощастить зустрітися з цим зубастим монстром, - його слова змусили інших реготати ще більше, ніж раніше.  

Я дочекався, коли вони хоч трохи заспокояться, знизав плечима, і ніби між іншим, сказав:

- Був я з однією драконкою, то порівняно з нею всі інші дівчата - нудьга і смуток.

Піднявши очі до стелі, я набув наймрійливішого вигляду, ніби справді згадував, як проводив час із дівчиною драконячого роду. А це справді було б непогано, зустріти когось схожого на мене, ще й протилежної статі.

Німу паузу, що настала після моїх слів, порушив ввічливий стукіт у двері. Торен, який у цей момент щось перебирав у шафі, відгукнувся, дозволяючи увійти. Ввічливо кланяючись, до кімнати увійшов уже знайомий мені слуга Віліс.

- Лорд Дірас чекає на усіх вас на тренувальному полі, - повідомив він. Ще раз вклонився і неквапливо вийшов.