Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Я й помітити не встиг, як закохався в цю підступну, хитру, зухвалу лисичку. Утім, вона навіть не підозрювала, наскільки серйозними до неї були мої почуття. І коли я сьогодні мимоволі промовив ті самі три слова, які здатні розтопити серце будь-якої дівчини, вона дивилася на мене своїми здивованими оченятами, наче я шокував її цією інформацією. Звичайно ж, я був засмучений, що не почув нічого у відповідь, але... На все свій час, як то кажуть.
Впевнений, що сьогодні здивував її своїми словами, але не думаю, що вона немає до мене почуттів. Крістіна вміла майстерно приховувати свої емоції, тож я не здивуюся, якщо моя здогадка все ж була правильною. Щойно я закінчив смажити картоплю, то відразу пересипав її на дві тарілки, щоб кожному дісталося порівну. Схопивши кетчуп, я взяв тарілки і повернувся назад у спальню, де застав Крістіну за переглядом якогось фільму на ноутбуці. Її очі розширилися від здивування, коли вона помітила дещо смачненьке в моїх руках.
— Ти посмажив картоплю?
— Що за здивований тон, Лисенятко? Думала, мої кулінарні здібності обмежуються тільки спагеті та сендвічами? На жаль, змушений тебе розчарувати... — сказав я, усміхаючись дівчині, спостерігаючи за тим, як її щічки червоніють. Чорт забирай, чому в мене завжди думки не про те, що треба, варто їй тільки трохи почервоніти, га? Вона посунулася на ліжку, коли я влаштувався поруч із нею, і передав їй тарілку з картоплею.
— Дякую.
— Кетчуп?
— Давай.
— Порядок? Усе добре?
— Так.
— Впевнена?
— Так.
—Точно? — Зустрівшись із сердитим поглядом дівчини, я ледь стримав сміх, але вирішив усе ж таки промовчати.
— Жданов, ти такий...
— Який? — Крістіна важко зітхає, хитаючи головою, але потім повертається до перегляду фільму.
— Неважливо. Давай дивитися фільм.
— Як скажеш, Лисенятко. Як скажеш.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між нами контракт, Кетрін Огневич», після закриття браузера.