Читати книгу - "Будь моїм, Тома Глубокова"

Минуло 3 роки.

- Так і сказав? Та ти жартуєш! - не повірила Єсенія, вирівнявшись на лежаку і впираючись поглядом в мого чоловіка. - Ненавидить? - дівчина здивовано покліпала очима, забувши миттю про все інше.

- Саме так, - покивав Кир, витираючи обличчя від води м'яким білим рушником. Бере зі столика безалкогольний коктейль і робить пару ковтків, поки я залипаю на його смагляве, підтягнуте тіло. За тиждень ми встигли не тільки потемніти, але і пару разів обгоріти. Діти і зовсім тепер постійно сиділи під парасольками, граючи або дивлячись відео на планшетах. Син Єсенії і Сашка, Матвій, був немов у трояндовому садку між рідними сестричками і нашими з Женею доньками. Добре, що з найпершої подорожі на моря з дітьми ми твердо вирішили брати з собою помічників. Тому що інакше відпочинок перетворювався на випробування. І тепер ми могли спокійно відпочивати, і діти просто робили все, що хочуть. На курортах ми часто закриваємо очі на багато речей: на все, що зазвичай забороняємо, як батьки. Будь це шкідлива їжа, або планшет більше трьох годин на день. Зараз наші донечки взагалі дивляться всякі корисні і прикольні експерименти, в силу пізнання навколишнього світу. Матвій підказує тільки, які блогери краще розповідають про ту чи іншу тему. І сам залипає з ними.

Єсенія любила жартувати, що він росте весь в батька. Той свого часу теж полюбляв багато жіночої уваги.

- Та бути того не може, - Женя покрутила на пальці своє волосся, хитаючи задумливо головою. - За що? Що такого страшного могла зробити Дашка, що Віт настільки різко і несподівано вирішив розлучатися? І взагалі, що за мода у нас всіх - раптом що, розлучатися або "вмирати"? - подруга на останньому слові загнула пальці, показуючи вдавані лапки. Жартувати про те, що вже було і як ми всі ті, чи інші, події пережили - було весело, враховуючи, що зараз в наших трьох парах панують мир і благополуччя.

- Ой, хто б говорив, - дражнить її Сашко. - Може, у Віта дійсно є аргументи? Ми довго взагалі не знали, як вони почали зустрічатися... - він хмуриться, немов самому не зрозуміло, чому його брат з Дашею такі потайливі.

- Були зайняті твоїм інсценуванням, - черга Кира його зачепити за живе. Мій чоловік сідає поруч і цілує в щічку мене, гладить великою долонею поки ще невеликий, але вже помітний животик і посміхається... Знову п'є свій коктейль. Він рідко зараз взагалі пив алкоголь. Напевно, ставав ідеальним сім'янином і тепер йому не цікаво пити спиртне. Він все ще займається нічними клубами, але контраст зміненого Кира на тлі нічного клубного життя - дикий.

- Навіть не в цьому справа... Ну або... Частково, - Єсенія хмуриться, хитаючи головою. - І за що можна ненавидіти Дашу? Вона ж не зрадниця. Або все ж таки: якщо вони нічого не розповідають, потрібно насторожитися? І не розслаблятися, думаючи, що все у них добре?

- Коли Гриня розлучився з Мирою ми так і вирішили, - знизав плечима Саша. - Зараз навіть незрозуміло, хто правий і що насправді сталося. Здається, що і нам поки знати все не дозволяється…

О, розлучення Мири та Гриші було дуже гучним. Несподіваним. Єдині, хто залишився осторонь - це якраз ми вшістьох. І вони самі просили, щоб ми не лізли, і ми самі потім вже перестали намагатися хоч якось налагодити з ними контакт. Вони просто роз'їхалися по різних містах, але на відміну від Жені, як жартує Єсенія, Мира хоча б дзвонить і не пропадає... Хоча, не дали б і батьки, і брати їй зникнути. Те, що Ігнатові майстри знаходити і діставати навіть з-під землі будь-яку людину - факт. Правда, довелося Мирі залишити справи клініки. Але Єсенія швидко взяла все на себе, тимчасово. І це тимчасово тривало вже більше двох років.

- Ну ось, тільки ми залишилися з усієї компанії, - Льоша потер перенісся, відволікаючись від ноутбука, в якому працював, сидячи на шезлонгу в тіні білосніжної парасольки. - Зараз Віт з Дариною роз'їхалися, здається, я щось чув про те, що Русланка виявилася не його донькою, - дивує всіх навколо Льошка, поки як він сам майже сміється над нашими витягнутими в подиві обличчями.

- І ти мовчиш? - Єсенія підскочила. - Як ти можеш про це мовчати? - вона навіть злиться, пориваючись підскочити до нього. Але її зупиняє Сашко, спіймавши в свої обійми.

- Оце так! - Женя похитала головою. - Але як це можливо? - подруга теж впритул дивиться на свого чоловіка, явно не розуміючи, чому хоча б вона від нього не дізналася цього. Дійсно, дивно…

- Тобі розповісти або показати звідки і як з'являються діти? Ходімо, - Льоша посміхнувся, вловивши вдалий момент для такого відвертого жарту.

- Та ну, я ж не про те, - відмахнулася подруга. - Даша не вчинила б так, - впевнено стоїть на своєму Женя.

- Могла чи ні - зараз нам не дізнатися, - знизала плечима Єсенія, кусаючи губи. - Просто якщо вона обманювала всіх нас - це буде... Як мінімум... Підло, - подруга опустила очі на свої ноги. Розумію. Це її давня подруга і з нею вони спочатку дружили проти Ігнатових, а потім вже стали і за... Просто я вже теж непогано знаю Дашу і вона дійсно горда, впевнена, трохи скритна, але вже точно не обманщиця і зрадниця. Я дуже хочу в це вірити…

- Може, в неї є свої причини? - припустила я. - Ось як у Гриші, коли він застукав Миру з тим хлопцем… - то, як ми всі тоді здивувалися, то, наскільки взагалі розумниця-красуня-скромниця Мира взагалі так могла себе повести... Ну, не вкладається в голові. Моторошний сюрреалізм в реальному світі, не інакше.

- Не нагадуй, - хитає головою Саша. - Що діється з нашими друзями? Чому вони так поводяться? А що найцікавіше, якого біса ми просто не можемо жити нормально? Я Миру досі готовий вбити, хоч і нескінченно люблю.

- Ти її брат, це логічно, - Єсенія хитає головою. - Мені більше шкода дітей. Що сини Мири, що Дашиних малих. Здається, що вони зовсім не думають про них. Мені все одно - чиї вони, нехай хоч залетіла на вечірці десь. Віт міг хоча б заради сина ... Ну, я не знаю, спробувати хоча б ... Залишити їй щось, наприклад. А не "вчасно" згадати про той самий шлюбний договір, про який вони обидва давно забули…