Читати книгу - "Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю"

Крім китайців, до міста також переселялися афро-американці, філіппінці, індійці, в’єтнамці та латиноамериканці. Золота лихоманка у другій половині XIX ст. привабила до міста мисливців за удачею з усіх куточків Сполучених Штатів, Великої Британії, Франції, Німеччини, Іспанії та Італії. Разом з іммігрантами з’явилися бібліо­теки, симфонічні оркестри і театри, що створили Сан-Франциско репутацію вишуканого міста. Один з іммігрантів привіз із собою тканину денім з французького міста Нім (Serge de Nimes) і започаткував виробництво штанів із цупкої тканини, виготовлених спеціально для золотошукачів. Справу продовжив німецький єврей Лейб (Левай) Стросс, що втік, змучений дискримінацією, з рідного Мюнхена (євреї могли жити тільки в певних районах міста і платили надмірні податки). Штаб-квартира імперії з виготовлення джинсів Levi’s і сьогодні розташована в Сан-Франциско.

Друга велика хвиля імміграції спостерігалася під час Другої світової війни. Порти і верфі Сан-Франциско мали велике значення у протистоянні Сполучених Штатів і Японії у боях на Тихому океані. Після війни в Сан-Франциско оселилося багато військових. Значна частина з них були геями і лесбіянками: у 1941—1945 рр. дев’ять тисяч геїв і лесбіянок були звільнені з армії. Після війни на корабельнях Сан-Франциско працювало багато чорношкірих робітників з південної частини Сполучених Штатів, що були втікачами від расової дискримінації на півдні.

Третя хвиля імміграції в середині 1960-х була спричинена компаніями, що займалися інформаційними технологіями. Одним із працівників був засновник комп’ютерного гіганта Oracle Ларрі Еллісон, що переїхав до Берклі у 1966 р. У 2014-му журнал «Forbes» назвав Еллісона п’ятим у списку найбагатших людей світу.

Випускники Стенфорда і Берклі заснували на південному узбережжі затоки на території міст Сан-Хосе та Санта-Клара такі всесвітньовідомі компанії, як Google, Hewlett-Packard, Nike, Sun Microsys­tems, Yahoo, Apple, Intel, SanDisk, Cisco, Adobe, Qualcomm, Firefox і Netflix. На території затоки проживає найбільша кількість мільйонерів з розрахунку на душу населення у Сполучених Штатах.

У 2012 р. сума венчурного (ризикового) капіталу, вкладеного у район Сан-Франциско, перевищила десять мільярдів доларів, більше третини всіх венчурних інвестицій у Сполучених Штатах. Це сума капіталу, інвестованого в стартапи, де інвестор отримує акції компанії в обмін на інвестиції. У регіоні Сан-Франциско ризик був нормою. В університетах і компаніях толерантно ставилися до бажання експериментувати, до нових ініціатив і передусім вибачали невдачі.

Однак культура експериментаторства не завжди була нормою у Сан-Франциско. Її генерування потребувало величезних потужностей. Історія Сан-Франциско була затьмарена безперервними сутичками між владою та представниками різних прошарків населення. Знаменита атмосфера толерантності міста була завойована на демонстраціях і судових засіданнях, у боротьбі за свободу слова, захист прав людини, зокрема прав меншин.

З 1950-х рр. Сан-Франциско приваблює письменників, поетів, філософів і взагалі активних людей. Вони були не в змозі підкорятися правилам, які, на їх думку, ставили під сумнів Сполучені Штати як вільну країну. Тут хотіли змінити світ, і у змінах брали участь як студенти, митці, інженери, інші фахівці, так і власники венчурного капіталу. Це був не рух на захист якоїсь конкретної справи, а радше обмін ідеями та думками між представниками різних галузей.

Впровадженню нових ідей найчастіше заважає те, що людина загрузає у рутині власної діяльності. В адміністрації звикають до свого міністерства, в університетах — до свого факультету і так далі. На роботі каву часто-густо п’ють в одній і тій самій компанії. На зустрічах сидять на одних і тих самих місцях. Сан-Франциско приваблював людей, які хотіли вийти з-за лаштунків власної рутини.

У 1953 р. британський пропагандист дзен-буддизму Алан Вотс розпочав власну радіопрограму в Берклі. Два поета Гері Снайдер і Філіп Вейлен захопили багатьох людей китайською і японською поезією. Вотс, Снайдер і Вейлен зробили Сан-Франциско місцем зустрічі поціновувачів східної філософії і східних культур. Поєднання різних стилів і способів мислення згодом вплинуло навіть на розвиток інформаційних технологій.

У 1952 р. з Нью-Йорка до Сан-Франциско прибув Пітер Мартін і заснував літературний журнал «City Lights». Наступного року поет Лоуренс Ферлінгетті переїхав до міста і заснував книгарню «City Lights Books», де вперше у США почали продавати винятково книжки у м’якій обкладинці. Тут можна було знайти, за невисоку ціну, величезну кількість науково-популярних книг, брошур, нової прози, перекладної літератури: з іспанської, французької, італійської та російської мов.

Лоуренс Ферлінгетті сповідував анархізм, хоча захоплювався також соціал-демократією північно-європейських країн. На його думку, поезія є бунтівним мистецтвом. Ферлінгетті писав:

«Якщо хочеш бути поетом, створюй роботи, що здатні відповісти на виклики апокаліптичних часів, незважаючи навіть на те, що цей намір звучить апокаліптично. Будь ти Вітмен, чи По, чи Марк Твен, чи Емілі Дікінсон, чи Една Сент-Вінсент Міллей, чи Неруда, чи Маяковський, чи Пазоліні, будь ти американець чи не американець — ти можеш підкорити завойовників словами...»

До революції книжок у м’якій обкладинці приєдналися ще два книготорговця району Сан-Франциско: Рой Кеплер в Пало-Альто і Фред Коді в Берклі. Кеплер був пацифістом, а Коді — доктором культури Латинської Америки, який не отримав роботу в університеті, тому що відмовився давати клятву вірності. У клятві Кеплер повинен був присягнутися, що він не комуніст.

Сан-Франциско мало анархічну привабливість. Потік мігрантів, що нахлинув сюди, був відповіддю на суворий моральний конт­роль, що панував у інших містах. Навіть Нью-Йорк був дещо одноманітним порівняно з Сан-Франциско. У 1955 р. до міста приїхав маркетинговий аналітик і моряк Аллен Ґінзберґ. Він зустрівся з представниками ренесансного руху поезії Сан-Франциско та іншими поетами його покоління. Вони зібралися 7 жовтня 1955 р. у