Читати книгу - "Друга одіссея"

Можливо, це те, що мільйони Заґадок робили з газом, який вони висмоктували з Юпітера. Нуклеосинтез — творення складніших елементів із чистого водню. Якби ж знати, як це робиться! Тоді б жоден метал не був у дефіциті — золото стало б таке саме дешеве, як алюміній!

— Утім, як це пояснює те, що трапилося? — запитала Таня.

— Коли ядро стало досить щільним, Юпітер зруйнувався за лічені секунди. Температура піднялася достатньою мірою, щоб розпочалося плавлення. О, я можу навести десятки заперечень: «А як вони проминули залізний пік[24], зону променистого переносу[25], межу Чандрасекара[26]. Не зважайте. Це теорія, з якої ми почнемо, а деталі я опрацюю пізніше. Або висуну кращу теорію.

— У цьому я не сумніваюся, Василію, — сказав Флойд. — Але зараз є важливіше питання. Чому вони це зробили?

— Попередження! — висловила здогадку Катерина через внутрішній зв’язок.

— Про що?

— Про це ми дізнаємося пізніше.

— А раптом, — несміливо втрутилася Женя, — то була аварія?

Почувши таке, всі замовкли на кілька секунд.

— Яке жахливе припущення! — нарешті сказав Флойд. — Одначе думаю, ми можемо викреслити його з переліку. Якби це була аварія, нас би не попередили. Мабуть. Якщо влаштовуєш лісову пожежу через властиву тобі необережність, зрештою краще застерегти всіх.

— Є ще одне, про що ми тепер ніколи не дізнаємося, — зажурився Василій. — Я завжди сподівався, що Карл Саґан мав рацію стосовно життя на Юпітері.

— Наші зонди ніколи не помічали чогось схожого на життя.

— Які шанси вони мали? Хіба побачив би ти якесь життя на Землі, якби дивився на кілька гектарів Сахари чи Антарктики? Приблизно десь таку саму площу ми спостерігали на Юпітері.

— Агов! — гукнув Брайловський. — А як же «Діскавері» й Еал?

Саша увімкнув довгохвилевий приймач і почав шукати на частоті радіомаяка. Ані сліду сигналу.

За якийсь час він оголосив колегам, що мовчки чекали.

— «Діскавері» зник.

Усі намагалися не дивитися на Чандру, висловлюючи йому співчуття, немов батькові, що втратив сина.

А втім, Еал приготував їм останній сюрприз.

Розділ 53. Світи в подарунок

Радіоповідомлення, яке прийняв маяк на Землі, було відправлене з «Діскавері» лише за хвилину до того, як хвиля радіації поглинула корабель. Суцільний текст, що просто повторювався знову й знову.

УСІ ЦІ СВІТИ ВАШІ, ОКРІМ ЄВРОПИ.

НЕ НАМАГАЙТЕСЯ ПРИЗЕМЛИТИСЯ ТАМ.

Це повідомлення повторювалося сотню разів; потім слова спотворилися і зв’язок зник.

— Я починаю розуміти, — сказав Флойд, коли стурбований і переляканий Центр керування польотом переслав їм повідомлення. — Це подарунок — нове сонце й планети навколо нього.

— А чому лише три? — запитала Таня.

— Не будьмо жадібними, — відповів Флойд. — Я можу вказати одну дуже поважну причину. Ми знаємо, що на Європі є життя. Боумен — чи його друзі, хай ким вони є, — хочуть, щоб люди дали тому життю спокій.

— Це має сенс, — зауважив Василій. — Я зробив певні розрахунки. Якщо Сонце-2 залишиться й буде випромінювати тепло так, як робить це зараз, то коли розтане лід, Європа має перетворитися на тропіки. І тепер це станеться дуже скоро.

— А що з іншими місяцями?

— У Ганімеда на денній стороні буде приємна помірна температура. Калісто залишиться холодною, але якщо там відбудеться значний викид газів, нова атмосфера зробить її придатною до життя. А от на Іо, наскільки я розумію, стане навіть гірше.

— Невелика втрата. Пекло воно було, пеклом і зостанеться.

— Не викреслюйте Іо, — зауважив Керноу. — Я знаю достатньо техасько-арабських нафтовиків, які б заходилися довкола цього супутника на загальних засадах. У таких огидних місцях завжди є щось цінне. Та, до речі, у мене щойно виникла думка, яка мене хвилює.

— Усе, що турбує тебе, має бути чимось серйозним, — промовив Василій. — Що там?

— Чому Еал надіслав повідомлення на Землю, а не до нас? Ми ж ближче.

Запанувала тривала мовчанка, потім Флойд задумливо сказав:

— Я розумію, що ти маєш на увазі. Можливо, він хотів бути певним, що повідомлення досягне Землі.

— Але він знав, що ми обов’язково передамо його… Ох! — очі Тані розширилися, немов щойно вона усвідомила дещо прикре.

— Щось ви мене заплутали, — пожалівся Василій.

— Я думаю, Вальтер мав на увазі: не слід надто дякувати Боумену чи що воно там нас попередило. Більше вони нічого робити не збиралися. Ми могли загинути, — пояснив Флойд.

— Проте ми не загинули, — відповіла Таня. — Ми врятувалися завдяки власним зусиллям. І можливо, це й було їхньою метою. Якби ми не врятувалися самі, значить, ми не варті того, щоб нас рятувати. Закон Дарвіна. Відкидаємо гени глупоти.

— У мене є неприємне відчуття, що ти права, — сказав Керноу. — А якби ми проґавили встановлений термін і не використали «Діскавері» як перший ступінь, чи зробили б вони бодай щось, аби нас урятувати? Це було б мізерне зусилля для розуму, що зміг підірвати Юпітер.

Запала незручна тиша, яку зрештою порушив Гейвуд Флойд.

— Загалом, — проголосив він, — я дуже радий, що на це запитання ми ніколи не дістанемо відповіді.

Розділ 54. Між Сонцями

Флойд подумав, що дорогою додому росіяни сумуватимуть за піснями й дотепами Вальтера. Після пережитого за останні кілька днів тривалий шлях до Сонця — і до Землі — здаватиметься таким монотонним. Утім, одноманітна подорож без пригод — це саме те, на що всі побожно сподівалися.

Флойд уже починав почуватися сонним, але ще досі був при тямі й реагував на своє оточення. «Чи здаватимусь я мертвим у стані гібернації?» — запитував він себе. Завжди бентежно дивитися на іншу людину, особливо на близьких знайомих, коли вони сплять цим довгим сном.

Можливо, це просто гірке нагадування про власну смертність. Керноу вже повністю заснув, а Чандра був іще притомним, хоча від останньої ін’єкції геть очманів. Зрозуміло, що він уже перестав повною мірою реагувати на своє оточення, бо цілком незворушно ставився до власної оголеності в присутності Катерини. Золотий фалос-лінгам — це все, що залишилося на ньому з одягу, та й той увесь час хотів кудись відплисти в стані невагомості — добре, що висів на ланцюжку.

— Усе гаразд, Катерино? — запитав Флойд.

— Ідеально. Якби ти знав, як я тобі заздрю. Двадцять хвилин — і ти вдома.

— Якщо це тебе втішить — невже ти можеш бути певною, що нам не ввижатимуться якісь жахіття?

— Ніхто на таке не скаржився.

— О, вони могли про це забути, коли прокинулися.

Катерина як завжди сприйняла все занадто серйозно:

— Неможливо. Якби в стані гібернації люди бачили сни, записи ЕЕГ показали б діяльність мозку. Добре,