Читати книгу - "Друга одіссея"

Він зменшувався, та ще й так швидко, що його краї вислизали з поля зору, навіть коли Саша намагався на них сфокусуватися. Разом з тим планета яскравішала, змінюючи колір із сірого на перлинно-білий. Вона стала яскравішою, ніж була за увесь час, протягом якого люди її спостерігали; відбиття сонячного світла тут неможливе. За мить Саша раптом усвідомив, що коїться, але й досі не знав, чому; він оголосив загальну тривогу.

Коли менш ніж за тридцять секунд Флойд добіг до спостережної палуби, йому спершу здалося, що над’яскраві відблиски, які пробивалися з ілюмінаторів, намалювали овали на стінах. Ці овали були такі сліпучі, що йому довелося відвести очі; навіть Сонце не могло дати такого потужного сяйва.

Тієї миті Флойд був настільки вражений, що йому навіть не спало на думку пов’язати це світло з Юпітером; перший здогад, що промайнув у його свідомості: «Наднова зірка!» Він одразу відкинув це припущення — навіть сусід Сонця Альфа Центавра не міг би так засвітити екран жодним мислимим вибухом.

Світло раптом потьмяніло, це Саша задіяв зовнішні сонцезахисні екрани. Тепер з’явилася можливість дивитися прямісінько на джерело сяйва, і розгледіти, що це просто цятка — інша зірка, розміри якої важко визначити. Вона не мала нічого спільного з Юпітером; коли Флойд дивився на планету лише кілька хвилин тому, вона була в чотири рази більшою, ніж оце далеке зіщулене сонце. Добре, що Саша встановив щити. За мить маленька зірочка вибухнула, так дивитися на це вільним оком навіть крізь темні фільтри стало нестерпно. Останній викид світла тривав лише протягом частки секунди, а Юпітер — чи те, що колись звали Юпітером, — знову почав вибухати.

Він і далі розширявся, доки не став значно більшим, ніж був до трансформації. Невдовзі сфера світла почала швидко згасати, перетворюючись на звичайне сонячне сяйво; тепер Флойд міг розгледіти, що це просто порожниста оболонка, а центральну зірку можна й досі розгледіти в її серці.

Він швидко підрахував. Корабель був на відстані однієї світло-хвилини від Юпітера, а розширена оболонка, що зараз перетворилася в кільце з яскравими краями, уже займала чверть неба. Це означає, що кільце рухається прямо на них — о Господи! — майже з половиною швидкості світла. Менше ніж за хвилину воно поглине корабель.

Від часу оголошення Саші ніхто не вимовив ані слова. Деякі небезпеки є настільки видовищні й так різняться від нормального досвіду, що розум відмовляється сприйняти їх за реальність і спостерігає надходження погибелі без страху. Людина, котра дивиться на хвилю цунамі, лавину, що спадає на неї, чи клуботняву смерчу, але не намагається утекти, не конче є паралізована жахом чи прийняла свою неминучу долю. Вона, можливо, просто не здатна повірити, що картинка, яку бачить на власні очі, стосується її особисто. Таке трапляється лише з кимось іншим.

Як і можна було очікувати, Таня перша скинула з себе заціпеніння, вона віддала кілька наказів, що змусили Василія й Флойда поквапитися на місток.

— Що робитимемо зараз? — спитала капітан, щойно вони зібралися гуртом.

«Ми не можемо втекти, — подумав Флойд, — але можемо поліпшити наші шанси вижити».

— Ми маємо розвернути корабель, — запропонував він, — щоб стати меншою мішенню. І розташувати між нами і випромінюванням якомога більше маси, використавши її як радіаційний щит.

Пальці Василія вже літали над контрольною панеллю.

— Ти правий, Вуді, хоча від гама- та рентгенівських променів уже запізно оборонятись, але в дорозі можуть бути повільніші нейтрони, альфа-проміння й ще біс його зна що.

Візерунки світла зісковзнули донизу, коли корабель почав важко розвертатися по своїй осі. За мить вони повністю щезли; «Леонова» тепер розвернули так, що фактично вся його маса була між слабкими людьми та випромінюванням, що наближалося.

«Чи відчуємо ми ударну хвилю, — міркував Флойд, — чи, розширяючись, гази занадто розрідяться, щоб фізично вплинути на нас?» На зображеннях, які давали зовнішні камери, було видно, що кільце вогню майже оточило небо колом. Проте воно швидко згасало; деякі з яскравіших зірок навіть просвічували крізь нього. «Ми житимемо, — подумав Гейвуд Флойд. — Ми стали свідками загибелі найбільшої планети — і ми вижили».

А зараз камери не показували нічого, крім зірок, — хай навіть одна з них сяяла в мільйони разів яскравіше за всі інші. Разюча вогненна куля, що вирвалася з Юпітера, пролетіла повз них, не завдавши шкоди. На тій відстані від джерела випромінювання, на якій перебували вони, лише корабельні прилади записали факт її проходження.

Напруга на борту повільно спадала. Як завжди буває за таких обставин, люди почали сміятися й недолуго жартувати. Флойд заледве чув їх; незважаючи на полегшення від того, що він досі живий, йому чомусь стало сумно.

Загинуло щось велике й дивовижне. Прекрасний і величний Юпітер з його так і нерозгаданими таємницями перестав існувати. Батька всіх богів уразили в розквіті літ.

Утім, можна поглянути на ситуацію й інакше. Вони втратили Юпітер. Але що дістали натомість?

Таня, обравши слушну мить, зауважила:

— Василію, є пошкодження?

— Нічого серйозного, згоріла одна камера. Показники радіації досі вище за нормальні, але жоден не заходить за критичну межу.

— Катерино, перевір дозу, яку ми всі отримали. Здається, нам пощастило, хоча це й дивина. І, звичайно, ми маємо дякувати Боумену — і тобі, Гейвуде. Ти маєш бодай якісь здогади про те, що саме сталося?

— Лише знаю, що Юпітер обернувся сонцем.

— А я завжди думала, що він замалий для цього. Чи не Юпітер хтось назвав «сонцем, що зазнало невдачі»?

— Це правда, — підтвердив Василій. — Юпітер замалий, щоб засвітитися без сторонньої допомоги.

— Ти маєш на увазі, що ми щойно спостерігали взірець астрономічної інженерії?

— Безсумнівно. Тепер ми знаємо, чого прагнула Заґадка.

— Проте як їй вдався цей трюк? Коли б ти уклав такий контракт, Василію, як би почав запалювати Юпітер?

Василій мовчки поміркував хвилину, а потім стенув плечима.

— Я лише астроном-теоретик, у мене небагато досвіду в таких справах. Але погляньмо… Якби мені не можна було додати приблизно десять мас Юпітера чи змінити константу сили тяжіння, думаю, я зробив би планету щільнішою — …гм, а це ідея.

Його голос затих, усі терпляче чекали, час від часу зиркаючи на екрани.

Зірка, що колись була Юпітером, здавалося заспокоювалася після свого вибухового народження; тепер це була сліпуча цятка тремтливого світла, що за яскравістю не поступалася Сонцю.

— Це просто думки вголос, але зірку з Юпітера можна зробити так. Юпітер складається — складався — здебільшого з водню. Якщо вагомішу частину цього водню перетворити на щільніший матеріал — хто знає, навіть нейтронну речовину? — що опустився б до ядра.