Читати книгу - "Загублений ідол Ліни, Катерина Федоровська"

- Їхнього верховного знищено. Була велика битва, в якій Дім Променистого Сонця здобув перемогу, - переклав Микита. А на німе здивування в очах Ліни відповів: - Я був у комі довго, зумів вивчити їхню мову. Не досконало, але так-сяк можу спілкуватися.

Зраділа Ліна, що її Саміру вдалося перемогти. Проте із деяким хвилюванням ішла до нього. Як він її зустріне? І не кликав же у свій світ.

Важко було зорієнтуватися, скільки часу вони йшли. Але невдовзі краєвиди цілковито змінилися й перед їхніми очима постала безкрайня пустеля.

- Ну ось і територія Дому Променистого Сонця, - повідомив Микита, ніби Ліна сама не здогадалася.

Йти пустелею було ще важче. Втома вже ламала її тіло. Ліна трималася з останніх сил.

- Доведеться нести тебе, - не зовсім радісно докумекав помічник-охоронець.

А через якийсь час їм нарешті пощастило й перед ними спустилося також птахоподібне створіння. Щоправда, окрас був уже не темний, а райдужний. І цей демон був ще більший, ніж попередній. Перекинувшись короткими репліками, Микита радісно повідомив, що ця істота погодилася перенести їх у храм Променистого Сонця.

- Там верховний. Його дружина сьогодні народжує нового демона, - байдужим тоном сказав Ліні.

І знала ж, що це має статися. Але так вмить стало гірко й болісно, що аж скривилася. І вперше, напевно, за увесь час знайомства зі своїм демоном Ліна відчула якісь навіть докори сумління перед його дружиною. Так не хотілося зустрічатися з Ліарою. Проте це було неминуче.