Читати книгу - "Мисливець. У пошуках втраченого, Сано Бенсан"

— Я дуже хочу, щоб тобі все вдалося, Дем’яне, — промовила трохи згодом Ріна, коли приборкала свої емоції. Але так само дозволила тримати її в обіймах.

— А хіба пройшовши перезавантаження у Квантумі цього ще не трапилося? — запитав я, дихаючи ароматом її волосся.

— Ти геть неуважний…

— Це все через тебе.

Даремно бовкнув це. Ріна враз відсторонилася із мило набурмосеним обличчям.

— В тебе дурна звичка, Дем’яне.

— Знаю. І не одна. Але все ж таки…

Прицмокнувши язиком, Ріна взяла мою руку з наруччям і відкрила на ній мапу. Неочікувано. Досі звична мапа Етеріалу тепер набула зовсім іншої форми. Змінилися її контури, а також координати… Не розуміючи я ввів їх у своєму комунікаторі, але показало лише незрозуміле розташування в океані.

— І як це розуміти? — запитав я.

— Увімкни свій розум. Ти ж полюбляєш загадки, — відповіла крізь усмішку, але сповнену жалю, а може, й надії.   

Я то любив загадки, але не тоді, коли від них залежало реальне життя. Якщо в Етеріалі я міг помилитися під час невдачі у квесті або в бою, то не в реальному житті, де не було контрольної точки. Мабуть, я настільки звикся грати у віртуальному світі, що геть губився перед реальними випробуваннями.