Читати книгу - "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"

Частина 48

Не уявляла я до цього дня, що стільки часу можна возитися з машиною. Стало незручно навіть. Третій день уже, як ми застрягли у наших друзів. Точніше, у друзів мого чоловіка, я ж до цього не знала Френка, Боуна і їхню сестру Джессу. Брати були дуже милі з нами, і з радістю прийняли на деякий час. Щоправда, я дуже сильно сподівалася, що більше, ніж на одну ніч ми не затримаємося.

А ще, мене неабияк бісить Джесса. Незважаючи на те, що данину поваги мені, як місяцю вона надає, це не заважає їй нахабно фліртувати з Адамом! Ще й... їхній будинок... наша кімната розташована прямо навпроти її... жодного особистого життя... Абсолютно! Адже з якихось, невідомих мені причин, вона щовечора треться біля нашої спальні, а буває ще гірше - в ній! Але, як свідчить етикет гостя, я не маю права на щось скаржитися, поки живу в цих людей. Тим більше... я ж довіряю своєму чоловікові? Довіряю. Поки ця нахабна дівиця не почне розпускати свої рученята, я потерплю і помовчу.

Але взагалі, ситуація насправді була не з найкращих. У нас зламалася машина, і природно, до місця призначення ми ще не дісталися. Хоча я довго вмовляла чоловіка взяти машину на прокат і викрасти її! Мені було вже не важливо, головне, щоб подалі звідси.

Було щоправда ще одне моє запитання, яке особисто напружувало мене. Коли я встигла так отупіти? Ось справді. Раніше я була притомною молоденькою дівчиною, яка тільки-тільки збиралася проходити ще й практику. Спасибі долі! Я тепер неадекватна параноїчка, зате заміжня!

Від власних думок істерично хихикнула.

Я увійшла в кімнату, знаючи, що зараз мій чоловік безтурботно спить. Тихенько провернувши ключ у дверях, довелося покрокувати до ліжка навшпиньки. До речі, атмосфера в будинку не передбачала відокремлених стосунків, але одягу я позбулася ще у ванній кімнаті. Як же тихенько всередині мене раділа лисиця. Нам вдалося це! Зараз ми отримаємо свого самця! Стрибнемо прямо до нього в обійми!

Три останні секунди, і бум-с! Рушник лежав на підлозі біля ліжка, а я хотіла акуратненько застрибнути на Адама, але його руки спіймали мене раніше, і силоміць потягнули до себе.

Цей нахаба не спить!

- Адам! Так не чесно, я думала, що ти спиш, - так уже й крутитися почала я славно. Спроби прибрати з себе руки і перейняти ініціативу - обсипалися прахом, а цей хитрий вовк тільки посміявся! - Я обурена!

- А що, моя маленька хитра лисичка хотіла на мене напасти? - його рука власницьки лягла на мої груди.

Фиркала я не довго.

- А що? Ти очікував, що на тебе в такому вигляді нападе Джесса? - щойно я уявила цю картину, мене охопили ревнощі. Ретельно контрольовані всі ці дні ревнощі.

Через секунду я була розпластана на ліжку, а до шовкової постільної білизни мене притискало тіло Альфи. Усе, пиши пропало.

Це був повний гострий контраст.

Наші розпалені тіла і холодне ліжко... На щастя, тепло вона переймала швидко. Я сконцентрувалася на своїх відчуттях. Здавалося, ніщо не може перервати нас у цей момент. Я відчувала, як гулко билося серце Адама, як одна його рука лягає мені на шию, а губи шепочуть :

- А-а-алекс-а-а-а... ти єдина дівчина, яку я хочу, - у цілковитій тиші, його шепіт ніби лунав скрізь. На секунду мені здалося, що він навіть не присутній у цій кімнаті, зате голос є... - Я не зелений юнак-перевертень, у якого пустують гормони, мила. Я не кидаюся на кожен шматок м'яса, що мені пропонують жінки. - друга його рука плавно змістилася мені на груди, але Альфа не переставав тримати мене за шию. - Єдина, кого я хочу трахати, це - ти.

І з якимось несамовитістю, його губи обрушилися на мої. З кожним разом наша близькість була дедалі більш дикою і тваринною. У перші тижні наших стосунків він був ніжний... Стримував себе. Зараз же, він був грубішим. Він домінував повністю. Забирав усю владу собі, але я відчувала, як за кожного мого стогону - він здригався. Його голос був хрипким, але було чутно ніжну інтонацію, якою він говорив зі мною.

Я випустила кігтики і пройшлася ними від його шиї до торса. Очі знову палали червоним. Я давно не бачила його червоних очей. Напевно, надто занурена в роздуми, останнім часом.

Мені подобалося дражнити Адама. Великим пальцем я водила по обрисах його губ, і відтягнувши нижню, підвелася, щоб поцілувати його...

Але мене тут же поклали назад!

- Ні-ні, солоденька, я не дам тобі поцілувати себе, поки не почую... - він схилився до моєї шиї, і впився губами як вампір. Світ зовсім поплив перед очима. Мурашки бігали табунами по шкірі.
 

- Поки не почуєш, що? - його губи цілували кожен міліметр моєї шиї. Я просто потопала в насолоді. Щоразу як заново. З Адамом інакше не буває, з ним завжди все як уперше. Так само солодко й гостро.

Альфа швидко провернув маневр, і розсунув мої ноги коліном.

- Скажи... що ти - моя. Скажи, Лекса, що ти належиш мені... - ох, мені здається, що через нещодавні домагання з боку однієї вертихвостки, такі зізнання вимагати від нього маю я.

Але його губи знову блукають по моїй шиї, все частіше переходячи на груди.

Стогін, який я так намагалася тримати в собі, все ж вирвався з моїх прочинених губ. Я так хотіла його поцілувати...

- Я-я... твоя, Адаме, - від його дотиків мене пробирає дрібне тремтіння. - Я належу тобі, мій Альфа...

Не встигаю договорити слова, як такі бажані мною губи - обрушуються на мої.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно