Читати книгу - "Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер"

— Цікаво. Ти хочеш швецьку сім'ю чи що? Ти ж розумієш, що я не буду терпіти її поруч з тобою. І взагалі, ти міг попередити про такий сюрприз, — розмахую руками в бік будинку, де чекає ця його Кріс. 

— Вибач, але я зовсім не думав про це. Її немає в моєму житті, тому і забув. Розмова з тіткою все-таки відбудеться, хоча вона і так знає що ми разом. Почула, коли я говорив з Христиною про її переїзд з цього будинку. Поруч зі мною буде тільки одна жінка, і це ти, — Денис легенько цілує мене в носик, і ми за руку прямує на допит до тітки.

— Стій! — різко зупиняюсь.

— Що? Що таке? — Денис починає нервувати, адже вже давно б все розповіли. 

— Я не зможу пережити дві розмови. Давай зберемо їх разом і все розкажемо. Так буде правильно, та й легше. 

— Хм, непогана ідея, але це ж буде просто бомба повільної дії, ти розумієш? 

— Ну і нехай, зате ми не будемо двічі стресувати, — знизую плечима і задоволено посміхаюсь. 

За дві години ми вже сиділи всі разом в тому самому кафе, і викладали по поличкам останні події. Олена дізналась про малюка, про наші істинні почуття. Батьки почули про початкову фікцію, але зрозуміли і прийняли те, що ми закохались. Спочатку розмова була напруженою, в деяких моментах ледь не переходила на крики, але загалом все пройшло спокійно. Дивно, та я навіть уявити не могла що колись я сидітиму з Денисом та нашими рідними ось так за одним столом. Життя змінюється, і це прекрасно. Дякую нашому малюку, який звів нас знову разом. Якби боляче не було, але ми повинні іти далі, і робитимемо це разом, тримаючись за руки.

Ці два роки багато чого дали та навчили - інколи варто відкритись, аби в подальшому не пожинати плоди своєї брехні та страху. Моя помилка стала для мене найгіршим та найболючішим уроком, який я не просто засвоїла, я закарбувала його назавжди глибоко в серці. Денис зрозумів, зумів пробачити, і це дає мені надію що все у нас буде добре.

***

Ти іди лиш вперед і не бійся того, що позаду 

Все минуло й нехай це для тебе буде лиш згадкою 

Що пройшло не вернеш, і нехай це тебе не лякає

Бо попереду щастя, яке лиш на тебе чекає

Ти не бійся відкритись тому, що зустрів ти сьогодні

На твоєму шляху це з'являється все не дарма

Тобі треба лише просто розплющити очі

Й ти побачиш, що інколи варто повірить в дива.