Читати книгу - "Нова я, Ерін Кас "

Лора прийшла в захват від такої новини й вже готова була збирати валізи та терміново летіти в Маямі.

- Аліса, часу в обріз, а нам потрібно все приготувати, - вона доводила свою правоту.

-Не сміши мене, майже місяць попереду.

- Всього-то. Потрібно вирішити безліч питань. Мені терміново потрібно домовитися про все з Кетрін.

- Ми прилетимо вранці перед церемонією, тому на вас вся організація.

- Звичайно ми все вирішимо, не вистачало, щоб ви просто розписалися у футболках і старих джинсах, - бурчала майбутня родичка.

- Чому старих? Ми б нові наділи, - розсміялася я.

- Поговори мені ще!

Вона записала номер Каті й відключилася, зіславшись на термінові справи.

Ми з Аланом вирішили влаштувати все відразу після мого дня народження. Його ми відзначимо удвох, а вранці буде церемонія одруження і тижневий відпочинок з рідними. Мені було незручно звалювати всю підготовку на дівчат, але вони запевняли, що це для них радість.

Сукню я вибирала з Катею, зупинилася на дуже гарній білій сукні з відкритою спиною. Катя сказала, що це саме те, що шукали, а ми шукали дуже довго. З прикрас буде ланцюжок, подарований Аланом і кільце, нічого зайвого і все ідеально підходить до задуманого образу.

З роботи запрошена тільки Ліззі зі своїм Максом. Батьки повинні прилетіти за день до церемонії, Катя зустріне і розмістить їх. Алан домовився зі знайомим з видавництва про інтерв'ю і знімки для журналу. Він сказав, що цю подію не можна залишати без уваги. Щоб не почали вигадувати й писати гидоту, наші фото надрукує ексклюзивно одне єдине видавництво.

Спочатку я дуже хвилювалася, але, коли побачила, як швидко дівчата зайнялися підготовкою, заспокоїлася і вирішила просто насолоджуватися цими моментами. В недалекому майбутньому ці божевільні дні будуть згадуватися з ностальгією.

Час летить непомітно, ми з Аланом завантажені по повній. Перед майбутнім відпочинком багато треба доробити. На роботі немає часу навіть зайти до нього, тому тільки вдома ділимося подіями за минулий день.

Навіть Емма заспокоїлася і взялася за роботу повертаючи собі хорошу репутацію. Через велику завантаженість нашого відділу довелося віддати кілька замовлень їй, пообіцявши замовникам якісну роботу. Не знаю від чого, але Емма змінилася і це радувало.

Єдине, що мене турбувало - це моє самопочуття. Те, що я хом'ячила все підряд списувалося на стрес перед весіллям, а що швидко втомлювалася — на завантаженість в офісі. Але коли мене почало нудити вранці, я зрозуміла, що сталося те, про що я так давно мріяла. Скоро ми станемо ще щасливішими.

-Кохана, з Днем народження, - будив мене Алан поцілунками та з букетом у руках.

-Мм, спасибі, - я потягнулася. – А ти куди?

- Ти довго спиш, імениннице, вже давно ранок. Я вирішу декілька питань в офісі, і ми проведемо весь день разом.

Поки його не було я сходила в аптеку за тестом і підтвердила свою здогадку. Щастя завжди приходить несподівано. Коли я йшла на співбесіду навіть подумати не могла, що зустріну любов всього мого життя. Завтра я стану його дружиною, а навесні у нас народиться дитина. Більше нічого бажати, доля зробила мені дуже дорогий подарунок.

Коли грюкнули вхідні двері я вийшла назустріч.

- Любов моя, а я з подарунком, - поцілував мене і вказав на пакування квадратної форми.

- Я теж, - схвильовано прошепотіла йому.

Він відсторонився й уважно на мене подивився.

- Тільки не кажи, що передумала.

- Ні, - посміхнулася.

- Фух, не лякай мене таким серйозним поглядом.

- Пам'ятаєш, на свій День народження ти подарував мені ланцюжок?

Чоловік кивнув, не розуміючи до чого веду.

- Я теж дещо для тебе приготувала.

Я пішла в кімнату і повернулася з коробочкою.

- Ось.

- Ти така бліда, що мені аж страшно її відкривати.

- Просто трохи хвилююся, - мені й справді була важлива його реакція.

- Так, -швидко розірвавши обгортку він відкрив коробочку, кілька секунд йому знадобилося, щоб розглянути вміст.

- Алісо!!!-вигукнув на всю квартиру. – Це ж... Це те що я думаю? Ми чекаємо дитину?

- Так, - я розплакалася.

- Мила! - Алан опустився на коліна і поцілував мій зовсім ще плоский живіт. – Це найкращий у світі подарунок, ти не уявляєш, який я радий.

Я і сама бачу, як він зрадів,вперше помітила в його очах сльози. Він підхопив мене на руки й легенько закружляв.

- Буду берегти вас і носити на руках.

- Навіть коли я стану товстою?

- О, у твоєї бабусі я помітив такий візок...

-Гей! -розсміялася я, - будеш носити навіть таку!

- Завжди, моя королево, - поцілував мене чоловік.

Ми відмовилися від вечері в ресторані й вирішили замовити доставку. Хотілося насолодитися спілкуванням в спокійній домашній обстановці. Алан постійно посміхався й обіймав мене.

- У мене в грудях такий ураган емоцій, що здається можна злетіти без крил, - зізнався чоловік.

Ми увімкнули фільм і влаштувалися обійнявшись на дивані. Мій найщасливіший день був сьогодні, завтра буде лише продовження.

- Я не подивилася твій подарунок, - згадала про нього лише зараз.

- Принесу, - встав чоловік.

Розірвавши пакування побачила краєчок картини, а коли розгорнула повністю - знову ледь не розплакалася. З вигляду звичайна картина, а насправді світловолоса дівчина сидить на лавочці в саду з оберемком півоній, на задньому фоні великий будинок - наш дім, а ця дівчина - я. Все намальовано за моїм проєктом, просто один в один.

- У мене немає слів! Просто нереально! -обняла чоловіка і поцілувала. – Ти найкращий чоловік, турботливий, надійний, вірний і будь упевнений шалено коханий.

- Для тебе моя, Алісонько, я завжди буду таким.

- У бабусі перехопив?

- Ні, Кетрін тебе так називає.

- До речі, мені сьогодні крім привітань ніяких скарг не надходило.

- Я все сьогодні вислухав і пригрозив, що, якщо ці активістки не припинять сперечатися завтра ми залишимося вдома.

- Чому мені не спав на думку такий варіант? -зітхнула.

Виявилося, що у моїх помічниць абсолютно різні уявлення, яким має бути наше весілля і кожен день вони скаржилися одна на одну.

- Вже завтра місіс Девіс, - поцілував мене Алан.

- Не поспішай, у мене є ще одна ніч волі.

- Вже ні, - підхопив на руки й поніс у спальню.

Поки я прокидалася ми мало не спізнилися в аеропорт. Коли їхали в будинок Алана, я з цікавістю дивилася по сторонах.

- Тут дуже красиво.

- Ідеальний відпочинок з дітьми, - приклав долоню до мого живота. Емілі відривається на повну, коли вони приїжджають.

- А Джек? Він просто диво, тихіше дитини я ще не бачила.

- Так, думаю нам з тобою така тиша не загрожує, -розвів руками Алан, і ми розсміялися.

Я не встигала крутити головою на всі боки. Мені дуже сподобався будинок з величезними панорамними вікнами й приголомшливим видом на океан. Арка і місця для гостей знаходилися прямо на березі океану, що було навіть символічно для нас з Аланом. Все було прикрашено живими квітами, просто приголомшливе видовище. Оскільки гостей небагато, за будинком був накритий великий стіл, Лора давала вказівки офіціантам.

Рідні чекали нас трохи хвилюючись, всі такі красиві й щасливі. Катя мала рацію, потрібно збиратися всім разом, в такі моменти хочеться бачити близьких людей поруч.

- Квіточко, ну що ти гав рахуєш? -підлетіла до мене Катя. – Пішли одягати тебе!

Я неохоче відірвалася від Алана і пішла з подругою на другий поверх.

- Катюш, ти в мене найкраща! Ви з Лорою таку красу зробили для нас, ми вам дуже вдячні.

- Та облиш. Ця Лора дуже навіть приємна, просто в деяких спірних моментах нам хотілося підкоригувати один одному густоту волосся. Але як бачиш, я з зачіскою, а значить все обійшлося, - розсміялася подруга.

- А що Ітан? - запитала, коли мені почали робити зачіску. Поки мене доведуть до ладу, час поговорити у нас є.

- Ой, не питай. Якщо побачиш його живого до кінця відпочинку – радій моєму самоконтролю. Придушити його готова, ходить мудрує, суне свій ніс куди не просять. А як допомогти, так прикривається якимись терміновими робочими справами. Бісить!

Я бачу як він її дратує, мене не так просто обдурити. Я так і не сказала Каті яка в нього робота. Думаю, він сам скаже, коли прийде час.

- Як батьки?

- Чудово! Не знаю, про що вони говорять на різних мовах, але відчувають себе відмінно поруч. Мами весь вечір провели на пляжі, а чоловіки за грою в більярд. І цей теж там крутився, - додала Катруся, натякаючи на Ітана.

- Я не бачила Ліззі. Вона не прилетіла?

- Спробуй відірвати її від Макса, -хмикнула подруга, - тоді й побачиш. Вони приклеєні ходять. З ранку вона приготувала на всіх сніданок і чкурнула вбиратися. Дітям просто кайф від такої кількості дорослих, всі сюсюкаються з ними й виконують примхи. Насправді, вередує тільки Емілі. Вчора за вечерею вона заявила, що відіб'є в Елізабет Макса. Можеш уявити, обличчя Річарда, він трохи зі стільця не впав, - розсміялася Катя.

У двері постукали й заглянула Лора.

- Як тут наша чарівна наречена? – Алісо, ти чудово виглядаєш, - вигукнула дівчина, побачивши мене.

- О, перевірка прийшла, - пробурчала Катька, але по-доброму.

- Коли вона говорить своєю мовою, мені приходять на розум одні гидоти, - поскаржилася Лора.

-Ні, ти що. Думаю, ти помітила, що Кетрін дуже емоційна і може сказати перш ніж подумає.

- Це точно! -вигукнула Лора.

- Насправді, - я обернулася до дівчат, - ви мої феї. Таку красу зробили - це просто мрія.

- Не смій псувати макіяж, -зупинила Катя моє бажання розплакатися.

- Так, прийшов час надіти сукню, - відкрила шафу Лора.

-Алісо, ти така гарна, - Катя стала ззаду й обійняла мене за плечі. – Я дуже рада за тебе, подруго.

До кімнати увійшла мама, і дівчата поспішили піти.

- Хвилюєшся? -запитала мене.

- Ні, - спокійно відповіла. У мене і справді не було хвилювання.

- А зять собі місця не знаходить, - посміхнулася мама. – Все поривався до тебе зайти.

- Він дуже дбає про мене.

- Я бачу, доню. Для матері немає нічого прекраснішого, ніж бачити свою щасливу дитину. Мила, ти вся світишся поруч з ним.

- Шкода, що бабуся не змогла прилетіти.

- Вона переказувала, що кине всі свої справи, коли покличуть дивитися на правнуків.

- В такому разі, - посміхнулася,- скоро побачимося.

-Алісо! -Вигукнула мама і розплакалася.

- Якби я знала раніше, що тут мене чекає Алан, то без роздумів втекла до нього. Мені здається, що я і не дихала без нього нормально.

По красиво вимощеній доріжці мене з гордістю вів до вівтаря Михайло Володимирович. Янголятко Емілі розкидала перед нами пелюстки троянд. Я впевнено і зі щасливою посмішкою на обличчі йшла до свого коханого. Ми повторювали заповітні слова і надягали обручки, але наші очі говорили більше будь-яких слів. В його очах я бачила любов і захоплення і відповідала тим же. Ти вилікував мою душу, Алане Девіс, і наповнив її безмежною любов'ю до тебе, я назавжди твоя.