read-books.club » Сучасний любовний роман » Нова я, Ерін Кас 📚 - Українською

Читати книгу - "Нова я, Ерін Кас "

45
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Нова я" автора Ерін Кас. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Нова я, Ерін Кас » була написана автором - Ерін Кас, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Сучасний любовний роман".
Поділитися книгою "Нова я, Ерін Кас " в соціальних мережах: 
Як зібрати себе по шматочках після зради і змусити усміхатись крізь сльози? Життя підкинуло мені нелегку задачу, але я не буду собою, якщо не зможу знову стати на ноги. Мого минулого більше немає, є я і є зараз. Нова країна і нова робота - це те, що мені зараз потрібно. А може, і нове кохання? Чи зможу я відчути знову це прекрасне почуття і вручити свою тендітну душу чоловікові, що зводить з розуму? Все вирішить тільки наше бажання довіритись одне одному.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 65
Перейти на сторінку:
Розділ 1

Дощ дрібними краплями туркотить у вікно. Мене дратує його монотонний стукіт. Це раніше я любила дощову погоду, мені здавалося, що холодні краплі омивають все навколо, залишаючи після себе лише чистоту. Раніше я стояла біля високого панорамного вікна і спостерігала як змучена природа радіє цілющій волозі. А після, вдихала це п'янке повітря у своєму саду, обережно підіймаючи прибиті важкими краплями квіти, струшуючи з них воду і вдихаючи чарівний аромат.

Раніше... Це все було раніше. А зараз...не відчуваю нічого. Порожнеча.

У мене більше немає саду, і будинку немає. Моїми улюбленими півоніями буде милуватися хтось інший. Та й чи буде цей хтось доглядати за ними, як це робила я? Немає більше сил думати.

Цей важкий день закінчився. Сьогодні народилася нова я. Дівчина, яка так вірила і любила, але була зраджена померла. Її більше немає, залишилася тільки оболонка.

Не можна настільки відкриватися людям і підпускати до себе так близько. Чим ближче, тим небезпечніше, адже тоді ти вразливий. Коли тебе вдарять у спину, ти зрозумієш, що був дурний.

Шкода, що не можна переглянути життя наперед і захистити себе від кровоточивої рани всередині. Мама каже, що біль пройде і залишиться тільки гіркота. Я в це не вірю.

Зрада — найстрашніше, чого я так боялася, після того, як батько пішов з сім'ї. Вона роз'їла всі мої нутрощі і вбила довіру і віру в щастя. Я все втратила. Він розбив моє життя. Мій чоловік, людина, яку я обожнювала, вважала прикладом, справжнім чоловіком, безмежно вірила кожному його слову. Все це було брехнею. Все пропахло нею, навіть я. Не можу відмитися від цього запаху, перед очима одна і та ж картинка. У нашому домі, у нашій спальні, на нашому ліжку, він і коханка...

Ілюзія щастя зруйнувалася, розвіялася, як туман. Це була лише жалюгідна ілюзія. Щастя не буває, це міф, для таких як я, наївних дівчат. Нічого немає справжнього, я сама собі все вигадала, нафантазувала і жила в рожевих окулярах. Спасибі тобі, Денисе, ти зняв їх, тепер я нічого не відчуваю. Але краще так, ніж жити у своєму вигаданому світі, де тебе люблять, і не бачити підлості за спиною.

— Доню, може чаю?

Мама. Скільки клопоту я принесла їй своїми істериками і риданнями. Судовими засіданнями та розподілом майна. Сьогодні все закінчилося. Сьогодні я відлітаю. В інше життя, туди, де спробую все забути, викинути ці вісім років зі своєї пам'яті й існувати далі.

— Ні, мамусю, не хочеться, — спробувала усміхнутися, але, мабуть, і цю емоцію я втратила.

Ніколи не питала її, як вона пережила розлучення з татом. Жодного разу вона не показувала мені своїх страждань. Хоча, що я могла розуміти, мені було десять. Я по-своєму страждала і думала, що це мене кинули, а мама втішала й обіцяла зробити все, щоб я була щасливою дитиною. І вона робила. Працювала, як каторжна, купувала мені все найкраще, возила на відпочинок, підтримувала всі мої починання. У неї була я. А що робити мені? Заради кого триматися?

На мої розмови про дитину, чоловік тільки відмовлявся. Мовляв, ми молоді, нам ще стільки потрібно зробити, потім і дитинку народимо.

Я залишилася одна...

Єдиний плюс у всьому цьому бедламі, що мама не залишається самотньою. Три роки тому вона зустріла чоловіка, який допоміг їй знову покохати. За неї я спокійна.

Відлітаючи в невідомість, немає страху, одне тільки бажання стукає в голові, закрити та убезпечити свою душу. Вірніше те, що від неї залишилося. Більше не страждати, не довіряти, покладатися тільки на себе і ніколи не любити. Хоча я не здатна більше любити. Ця здатність вигоріла в мені.

— Алісо, доню, обов'язково напиши, коли прилетиш, — мама крокувала поруч, тримаючи мене під лікоть. В аеропорту було повно народу, від їхніх різких рухів у мене страшенно боліла голова.

— Добре, мамо, як тільки прилечу, одразу повідомлю тобі.

— Твій рейс, — підійшов Михайло Володимирович. — Не кисни, Алісо, це правильний вибір, — міцно мене обійняв.

— Спасибі Вам, бережіть її, — прошепотіла. Він підморгнув і відійшов, залишивши нас з мамою.

По її щоках текли сльози, вона намагалася приховати своє хвилювання, але це погано виходило.

— Мамо, все буде добре, я не пропаду. Гроші у мене є, знайду роботу і прийду в себе.

— Ти обов'язково отямишся. Ти сильна, сонечко. Якщо тобі там не сподобається, повертайся додому, я завжди тобі рада.

— Я знаю, мамо, дякую тобі, — міцно обійняла і поцілувала її, різко розвернулася й поспішила, не озираючись, на посадку. Мені плакати не можна, я дала собі слово.

У літаку спробувала втекти від думок і відкрила книгу, довго дивилася в неї і не змогла прочитати жодного рядка. А колись це було кращим рішенням, після важкого дня прочитати декілька сторінок улюбленого автора. Сподіваюся з часом з'являться нові звички.

В голову прийшла думка, що б я робила, не зателефонуй мені Катя в той день. Я лежала у своїй колишній кімнаті у мами й шкодувала себе котрий день поспіль. Мабуть, у справжніх друзів спрацьовує дзвіночок, що ти потрібен близькій людині. До речі, вона моя єдина подруга. У сьомому класі її батьки емігрували в Америку. Відтоді ми бачилися три рази, але дружити не переставали донині. Катя подзвонила, вже здогадуючись, що у мене проблеми. Я розповіла їй все, виклала весь біль, що накопичився в моїй душі. Вона довго слухала, не перебиваючи, а потім різко кинула:

— Розлучишся і чекаю тебе у себе. Не захочеш залишитися, значить просто погостюєш і приведеш до ладу думки. Жаліти себе не смій, зробиш ще гірше, зберися і тримайся, як би не було боляче.

— Я постараюся, Катюш, — відповіла тоді, схлипуючи.

— От і розумниця! І...подруго, я з тобою, люблю тебе.

— І я тебе. Я приїду.

За ілюмінатором ніч, всі нормальні пасажири сплять, я ж не можу зімкнути очей. З недавніх пір функція сну дала збій. Сплю по кілька годин, прокидаючись від одного і того ж жахливого сну. Я біжу по вузькому темному коридору і тремтячими руками намагаюся відкрити хоч одні двері, але всі вони закриті. Мене хтось наздоганяє, сльози течуть по обличчю від страху і холоду. Коли я добираюся до останніх дверей і хапаюся за ручку, вона піддається, двері відкриваються. Я зуміла, врятувалася! Але я не встигаю сховатися в кімнаті, переслідувач б'є мене в спину ножем. Гострий біль пронизує тіло, з мене виривається крик. На цьому самому місці прокидаюся і довго приходжу до тями. Якщо так і далі піде, доведеться звернутися до психотерапевта.

Це все думки, вони не дають спокою, кружляють в голові, як надокучливі мухи, прокручуючи одні й ті ж картинки. Як тремтячими руками я збираю свої речі, а сльози градом котяться по обличчю, Денис бігає по кімнаті, намагаючись поговорити зі мною. А про що? Я все побачила своїми очима. До чого тепер виправдовуватися? Хапає мене за плечі, намагаючись зупинити, з силою відштовхую його, кричу, що він все зіпсував і зруйнував сім'ю. Він гнівається, боляче смикає за зап'ястя, залишаючи синці, трясе мене, як ляльку. Звинувачує, що це я довела наше життя до такого. Чим цікаво? Тим, що невпинно працювала заради своєї сім'ї? Вибігаю з дому, сідаю в машину, тисну на газ, декілька секунд затримую погляд на нашому будинку, за цим будинком мій сад, моя мрія. Я так багато сил у нього вклала. Всі замовники, побачивши фото, без сумнівів вибирали нашу команду.

Я дизайнер і досить популярний. У мене своя команда, свій стиль і багато нерозтраченої енергії. Було...

Чоловікові завжди не подобалася моя робота, скандалив, коли затримувалася, ревнував без будь-якого приводу. Все твердив, що можемо жити на його дохід, а я повинна як вірна дружина, а по мені, як собачка, чекати його вдома з гарячою вечерею. Але я любила свою роботу і вклала дуже багато, щоб стати тим, ким я є. У чоловіка невеликий магазин будівельних матеріалів, стабільний дохід навесні і влітку, але в холодні місяці бізнес ледве себе окупає. Якось Денис сказав, що дружина не повинна бути успішнішою за чоловіка. Але що мені було робити? У мене і справді було багато замовлень, мені хотілося робити свій внесок у сімейний бюджет. Шкода, що моїм успіхам раділа тільки я.

Розлучили нас через місяць, всі питання вирішували адвокати, я з колишнім чоловіком більше не спілкувалася. Будинок виставили на продаж. На такий будинок покупці знайшлися швидко, коли укладуть угоду мені на карту прийде половина грошей. Ця історія закінчилася, важко і боляче, але це мій життєвий досвід. Важкий, але вибрати мені, на жаль, не дали.

У житті кожного настає момент, коли розумієш, що минулого більше немає. Є ти, і є зараз. У цей момент я сиджу в літаку, через десять годин опинюся в Нью-Йорку, побачу подругу і ввійду в нове життя. І як би воно не склалося, додому, у своє минуле, я більше не повернуся.

Вдалося задрімати, але ненадовго. Прокинулася від ворушіння сусідки, вона щось упустила і тепер щосили нишпорила руками під сидінням.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 2 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нова я, Ерін Кас », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нова я, Ерін Кас "