Читати книгу - "Невинна й небезпечна, Ольга Обська"

Але Амалія мовчала.

Всю сьогоднішню ніч вона обмірковувала, як їй вчинити далі. Вона більше не бачила сенсу в тому, щоб намагатися дізнатися щось про батьків у лікаря Матьє або в пані Жільберт. Що їй тоді лишалося? Поїхати зі столиці, як того вимагала королева? Поїхати, так нічого і не з’ясувавши? Розсудливість диктувала вчинити саме так. Але Амалія зважилася на крайність — не послухатися вимоги Її Величності і залишитися ще як мінімум на один день. Вона поїде сьогодні на кінну прогулянку, куди запросив її Себастін. Більше того, спробує поговорити з ним відверто. Адже він сказав, що знає її таємницю. То чого їй боятися? Якби хотів заподіяти шкоду, вже заподіяв би. Натомість є надія, що відверта розмова допоможе Амалії розібратися в собі. Раптом Себастін знає про неї навіть більше, ніж вона сама.

Королева продовжувала тиснути важким поглядом, вимагаючи відповіді.

— Так, мені нелегко пристосуватися до столичного життя. Іноді виникає бажання повернутися назад у Шерстон. Але я не смію просити про це Його Величність. У всякому разі, не сьогодні, бо була запрошена Його Високістю Себастіном на післяобідню прогулянку.

Очі королеви спалахнули гнівом, змусивши зіщулитися. Як вона покарає за те, що Амалія не послухалася? Король же тепло усміхнувся і лагідно погладив по голові.

— Прогулянка піде тобі на користь. А повернутися до Шерстона завжди встигнеш.