Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

Уже не матиме жодного значення, називатимуться ті вцілілі 50 мільйонів людьми чи якось інакше. «Людство» й «людяність» як концепції зазнають краху.

Тепер ми можемо узагальнити людську історію одним реченням: вийшли з Африки; промандрували 70 тисяч років; дісталися Австралії.

Людство, опинившись в Австралії, повернулося в початкову точку, але повторити мандрівку вже не вдасться — подорож скінчилася.

Неподалік заплакало немовля. Чен Сінь захотілося взяти маля на руки. Вона згадала дитину, яку тримала перед входом до будівлі ООН два роки тому: м’який і теплий згорток, із якого чарівно усміхалося радісне личко. Материнський інстинкт краяв їй серце — вона боялася, що дитина так і лишиться голодною.

Останні десять хвилин Епохи стримування: 16:17:34–16:27:58, 28 листопада 62-го року. Десь поза межами хмари Оорта. «Гравітація» й «Синій простір»

Після отримання повідомлення про атаку Краплин лише одна людина на борту «Гравітації» зітхнула з полегкістю — найстарший член екіпажу, 78-річний Джеймс Гантер. Усі його кликали Старим Гантером.

Пів століття тому в штабі флоту на орбіті Юпітера 27-річний Гантер погодився пристати на пропозицію командування.

— Ми відправимо вас інспектором із харчування на борту «Гравітації».

Насправді ця посада трансформувалася зі звичного кока. Але оскільки на лінійному кораблі міжзоряного класу всі кухарські операції вже виконував роботизований штучний інтелект, то в обов’язки інспектора входила лише розробка страв із наявних продуктів і включення їх у меню.

Зазвичай цю посаду обіймав військовий у званні не вище сержанта, а Гантер нещодавно став наймолодшим у історії флоту полковником. Проте він не здивувався пропозиції, бо знав, у чому полягатиме його справжнє завдання.

— Ви працюватимете під прикриттям. Вашою головною місією буде оберігати гравітаційно-хвильову антену від неправомірного використання. Якщо старші офіцери на борту втратять контроль над ситуацією, ви маєте знищити передавальну систему. У разі виникнення нештатних ситуацій ви можете використовувати будь-які засоби та інструменти, які вважатимете за потрібне.

Передавальна система складається з безпосередньо гравітаційно-хвильової антени й контролера запуску. Антена вмонтована в корпус корабля, тож знищити її було неможливо, але виведення з ладу контролера деактивувало б усю систему — на борту «Синього простору» й «Гравітації» бракувало матеріалів та запасних частин, щоб його відтворити.

Гантеру було відомо, що в старі часи на атомних підводних човнах існувала подібна практика. На борту підводних човнів СРСР та НАТО, які мали на озброєнні балістичні ракети стратегічного призначення, також перебували матроси й офіцери, які виконували подібні завдання, обіймаючи незначні посади. Вони були щосекунди напоготові втрутитися в позаштатну ситуацію й рішучими діями взяти керування човном у свої руки.

— Вам доведеться контролювати всі події на борту корабля протягом усіх циклів роботи екіпажу. Тож ви не зможете використовувати гібернацію під час виконання завдання.

— Я не певен, що зможу прожити понад сто років.

— Вам потрібно буде протягнути лише до вісімдесяти. Тоді спливе 50-річний період піврозпаду вібрувальної струни з виродженого газу й система гравітаційно-хвильової антени вийде з ладу. Ваша місія завершиться. Отже, ви мусите не вдаватися до використання гібернації під час першої половини подорожі, але цілком можете провести в ній зворотний шлях. Однак для виконання цієї місії ви маєте витратити майже все ваше життя. Ви можете відмовитися.

— Я згоден.

Начальник Генерального штабу поставив запитання, яке генерали в минулі часи зазвичай не озвучували:

— Але чому?

— Під час Битви Судного дня я був офіцером-аналітиком, прикомандированим Агентством стратегічної розвідки до «Ньютона». До того як корабель знищила Краплина, я встиг добігти до рятувальної капсули. Вона була невеличкою за розмірами, проте могла вмістити п’ятьох. Я бачив, як до мене прямують іще кілька людей, але з остраху відокремив капсулу від корабля, не дочекавшись їх…

— Мені відомо про ці події. Військовий трибунал не знайшов у ваших діях складу злочину. «Ньютон» вибухнув менш ніж за 10 секунд після вашого відльоту. Ви не мали достатньо часу, щоб чекати.

— Так. Але мені й досі здається, що ліпше було залишитися на «Ньютоні».

— Я розумію, що вас мучить комплекс вини того, кому поталанило вижити. Але зараз ви можете врятувати мільярди людей.

Двоє надовго замовкли. Велика червона пляма Юпітера спостерігала за ними крізь ілюмінатор, немов гігантське око.

— Перш ніж пояснити вам деталі місії, мушу ще раз зауважити: ви маєте надзвичайно чуйно вловлювати кожен намір і дію інших стосовно передавальної системи. Якщо ви не зможете точно визначити ступінь загрози, то буде ліпше припустити найгірше й знищити антену, навіть якщо це виявиться помилкою. Ухвалюючи рішен­ня, не зважайте на збитки — навіть повне знищення корабля є прийнятним варіантом.

Після відльоту «Гравітації» Гантера включили до першої вахти тривалістю п’ять років. Увесь цей час він, ховаючись від інших, приймав маленькі сині пігулки. Коли його вахта добігла кінця, під час медичного огляду перед гібернацією в нього діагностували цереброваскулярну коагулопатію, також знану як «синдром розладу гібернації». Це дуже рідкісний розлад здоров’я, який не впливає на нормальний перебіг життя людини, але унеможливлює користування гібернацією, оскільки спричинює серйозні пошкодження мозку при пробудженні. Фактично це єдине захворювання, яке й донині лишається протипоказанням для гібернації. Дізнавшись про свій діагноз, Гантер помітив, що інші дивляться на нього так, ніби прийшли на його похорони.

Тож Гантер залишався єдиним із усього екіпажу, хто не вдавався до використання гібернації, й інші, прокидаючись, щоразу бачили його дедалі постарілішим. Кожній команді пробуджених він розповідав байки й анекдоти про те, що сталося на борту протягом минулих років. Цей інспектор із харчування невисокого рангу набув неабиякої популярності серед офіцерів та рядових і поступово перетворився на символ цієї довготривалої подорожі. Ніхто й уявити не міг, що ця відкрита й товариська людина має звання, яке відповідає капітанові корабля, й ті самі повноваження та можливості — знищити весь корабель за настання критичної ситуації.

Протягом перших тридцяти років польоту Гантер встиг завести кілька інтрижок. Він мав перевагу, якій заздрили решта чоловіків: можливість без остороги зустрічатися з жінками з різних вахт. Утім, коли спливли кілька десятиліть і він перетворився на Старого Гантера, молоді дівчати воліли в ньому бачити лише друга й цікавого співрозмовника.

Попри багаточисельні стосунки з жінками, єдиною, кого Гантер любив по-справжньому останні 50 років, була Рейко Акіхара. Проте більшу частину цього часу їх відділяло понад десять мільйонів астрономічних одиниць. Рейко Акіхара обіймала посаду штурмана на «Синьому просторі».

Гонитва за «Синім простором» стала єдиним планом Землі й Трисоляриса зі справді спільною метою, адже цей самотній корабель, що прямує вглиб космосу, був загрозою для існування обох світів. Під час спроби Землі заманити назад обидва зорельоти, які пережили Темну битву, «Синій простір» збагнув правду про концепцію Темного лісу. Якби екіпаж «Синього простору» якимось чином отримав змогу поширювати Всесвітом інформацію про існування цивілізацій, наслідки цього було б важко передбачити. Тож переслідування «Синього простору» відбувалося за повного сприяння Трисоляриса: до моменту потрапляння в сліпу зону софони безперервно в режимі реального часу транслювали «Гравітації» зображення з борту «Синього простору».

За десятки років служби Гантера спочатку підвищили від сержанта до штаб-сержанта, а потім він, отримавши звання ворент-офіцера, дослужився