Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя
Лежачи у  човні  ми були  вже абсолютно вимотані та голодні. По-справжньому голодні. Я дуже сильно хотіла їсти. У те, що знову між нами сталося ... Ох ... Від одних тільки спогадів я починаю червоніти. На мені його футболка, я лежу на ньому, а він перебирає моє волосся і шепоче на вушко:

- Ти неймовірна дівчина, правда. Я б з тобою тут лежав до самого ранку, але на жаль, у нас проблеми і треба знайти спосіб їх вирішити якнайшвидше.

- Я бачила в новинах – це жахливо.

- Ні, Зоя. Жахливо те, що Марго не просто отруїли, її перед цим зґвалтували. І я не маю жодного уявлення хто!
Я ахнула! Підірвалася з його грудей.

- Зой, ти чого?
Але я вже піднялася на ноги і зістрибнула з човна, прихопивши кофту.

- Зой. .

- Не підходь! Ні! Ні! Тепер усе склалося! Це ти! Ти вбив її та зґвалтував! Все заради чортового договору! Так?

- Ти зовсім?
Він уже підходив до мене, але я кинулась бігти, правда, за хвилину була спіймана.
Виривалася, била його руками по грудях, обличчі, але він все одно закинув мене собі на плече і поніс назад. Ні в дім, а на човен. Хоче відвести, позбавиться, а потім  сховати мій труп? Ні!
Ні! Ні!
Почала кричати, але тут же рукою він затис мого рота. Знову я виявилася перекинутою спиною на дно човна, а до моєї шиї приставлений ніж. І цього разу це вже не було частиною якоїсь рольової гри, цього разу все виявилося досить серйозним.

- Досить, Зоя! Я ніколи нікого не вбивав. Шкода, що й досі ти вважаєш мене справжнім дияволом! Але я не такий! Так, я люблю гроші, жорсткий секс та БДСМ, але... Усьому є свої межі.Я нізащо на світі не зґвалтував би жінку...
Він забув, як на весіллі друга саме це хотів зі мною зробити. То як я можу тепер йому довіряти? ! Як?

- Пора вже довіритися, Зоя. З цього лайна ми виберемося або разом, або потонемо вдвох. Ти одна. У тебе нікого немає. А я маю Елю. І якщо хтось затіяв велику гру, то я не хочу що б вона постраждала, через свою злегка недалеку та інфантильну подружку.
А тут зважаючи на все замішані дуже великі гроші. Я навіть здогадуюсь, що Джерт до цього причетний. Не дарма він покликав мене сюди. Причетний, але не він генератор ідей. Він танцює під чиюсь дудку. Ось під чию варто з'ясувати. Але для цього нам треба триматися разом, Зоя, – вимовляє останнє слово і відпускає мене. Я роблю глибокий вдих і видих, намагаючись трохи прийти до тями.
У мене немає нікого. Він правий. Але я обов'язково з часом знайду її. Знайду!

- Добре, припустимо, ти нічого не робив. Які в нас далі плани?

- Ми зараз перепливемо на інший берег, а там уже вирішимо.

- Ти хочеш цього разу викрасти човен? Машини було замало? Скрізь залишити по собі сліди, щоб нас швидше знайшли? Де логіка?

- Від човна теж позбудемося. Не хвилюйся. Тобі треба вирішити зараз – ти зі мною чи ні?
А хіба я маю вибір?