Читати книгу - "Трагедії"

450] Що прибула раніше, та й не кликана...

А втім, кому ще, як не неньці, донечку

Вести до шлюбу, віддавать, улюблену?..

Натомість тут - мій підступ найжорстокіший.

Як жаль нещасну діву! - Що кажу однак?..

Не діву, бо з Аїдом вже заручена!.. -

Благатиме, напевно: «Батьку, рідний мій!

Вбиваєш доню?.. То таке весіллячко

У колі рідних, дорогих справлятимеш?..»

Орест, дитя ще, поряд буде скрикувать -

460] Загальним болем, нетямущий, пройметься.

А все Паріс Пріамів! Це ж його вина!..

Усе той шлюб злочинний із Єленою!..

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Як жінка чужоземна твоїм болем я

Зворушуюся також, повелителю.

МЕНЕЛАЙ

Подай правицю, брате, - і помиримось!

АГАМЕМНОН

Даю. Ти переможеш, я - страждатиму.

МЕНЕЛАЙ

О ні! Пелопом, батьком батька нашого,

Й Атреєм - нашим батьком присягаюся:

Відверто, щиросердо, як душа велить,

470] Без жодного крутійства говоритиму.

Побачив я, що плачеш, - і в моїх очах

Із жалю сльози - віриш? - закрутилися.

Змінив я свою думку, і не буду вже

Таким жорстоким; навпаки, благатиму,

Щоб ти дочкою, брате мій, не жертвував

Для користі моєї: не по правді це:

Тобі тужити, а мені - втішатися,

Твоїм йти в землю, а моїм - під сонцем жить.

Про що ж ідеться, врешті? Про одруження?

480] Та не зійшовся ж на Єлені клином світ!

Чи втрачу брата - хай на вітер мовиться! -

Задля. Єлени - зло замість добра візьму?

Хлоп'ячий мав я розум, аж приглянувся,

Який то злочин - на дитину ніж піднять!

Жалем я перейнявся до нещасної -

Рідня ж таки по брату - через мене-бо,

Через невдалий шлюб мій має згинути?

Та й що їй до Єлени - твоїй донечці?

Нехай собі з Авліди кораблі пливуть

490] Додому! Ти, мій брате, не вмивай очей [300]

Сльозами, та й мене не змушуй плакати!

А щодо віщування, то вважай, що я

До нього непричетний. Сам вирішуй все.

Я передумав, скажеш, лагіднішим став?..

Ну й добре! Це ж я, брата свого люблячи,

Змінив свій задум. Риса благородного -

Найрозумнішим керуватись рішенням.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Ну що ж, Тантал, син Зевса, б не соромився

Тих слів. Ти слави предків не применшуєш.

АГАМЕМНОН

500] Похвально, Менелаю! І не думав я

Таке почути! Мова - гідна владаря.

Через любов, буває, брат посвариться

Із братом, через статок, та не гоже їм,

Зажерливим, братами називатися,

Але така вже доля, що дитя своє

Кривавій смерті я віддати змушений.

МЕНЕЛАЙ

А хто ж тебе до того, брате, силує?

АГАМЕМНОН

Ахейці, що на Трою спільно рушили.

МЕНЕЛАЙ

А ти чимшвидше в Аргос відішли дочку.

АГАМЕМНОН

510] Це б міг я приховати; те - розкриється.

МЕНЕЛАЙ

Що саме? Не тремти так перед натовпом.

АГАМЕМНОН

Ану ж Калхант свій вирок розголосить всім?

МЕНЕЛАЙ

На це є рада: можна попередити.

АГАМЕМНОН

Провидців плем'я завжди спрагле почестей.

МЕНЕЛАЙ

Якби то стільки діла, що хвальби у них!..

АГАМЕМНОН

Іще один згадався... От що з ним робить?

МЕНЕЛАЙ

А хто на думці? Не загадуй загадок. [301]

АГАМЕМНОН

Сісіфа парость. Ось йому й відомо все.

МЕНЕЛАЙ

От Одіссея нам не слід боятися.

АГАМЕМНОН

520] Верткий він надто, звик юрбі підлещувать.

МЕНЕЛАЙ

Бо честолюбство допікає - зло страшне.

АГАМЕМНОН

Подумай тільки: стане між аргосцями

Й слова Калханта, віщуна, їм виклавши,

Про мене скаже - що не склав Мисливиці

Обіцяної жертви. Всіх підбуривши,

Обох уб'є нас, а тоді - й дочку мою

Накаже заколоти. Хоч би в Аргос втік -

Досягне: не врятують і кіклопові

Камінні мури - збурить, розруйнує все.

530] Такі-то мої біди! Наче рибу в сіть

Боги мене загнали, нещасливого!..

Гляди лишень, між військом - ані натяку,

Щоб Клітемнестра й підозріння жодного

Не мала, поки доню я в Аїд пошлю,

Хай сльози мого болю не загострюють.

Мовчанку зберігайте й ви, жінки чужі!

(Відходить).

СТАСИМ ПЕРШИЙ

ХОР

Строфа

Щасливий, хто, міру шануючи.

Серцем чистий, неспрагло п'є

Чар-напій Афродіти!

540] Дошкульна хіть не жалить його,

Не знімає бурі в душі.

Двома стрілами злотоволосий Ерот

Озброєний, дві вони в серце б'ють:

Лиш одна - несе щастя тривке,

Друга - муку на ціле життя.

Хай та друга од наших осель

Якнайдалі, Кіпрідо, летить!

Мірну дай знаду мені

І бажання не надто палке. [302]

550] Хай послужу я тихій любові,

Хай відкину - бурхливу!

Антистрофа

Скільки-то різних є вдач людських!

Скільки звичок!.. Одна між них

Гордо сяє - чеснота.

Чимало блиску їй додає

Виховання правильний шлях.

Вирізнятися скромністю - мудрість сама.

Але мудрості щонайвагоміший плід -

Розуміти обов'язок свій.

560] Тільки так, нестаріючу вік,

Можна славу здобути в житті.

Щонайперше - чесноти шукай:

Цноту жінки берегти

Зобов'язані; чоловіки -

В злагоді дружній місто плекати

Скільки сил в кого й хисту.

ЕПОД

З пасовищ ти, Парісе, прийшов,

З Іди, де білосніжна твоя

Череда випасалась,

570] Де на лункій фрігійській дуді

День при дні наслідував ти

Ніжну флейту Олімпа.

Славні вим'ям корови паслись,

Коли ти, розсудивши богинь,

Оп'янілий, в Елладу подавсь,

До світлиць, де слонова кість

Сліпить очі - красуню там стрів,

Поглянув - і зором обпік

Єленине серце,

580] Відчувши й сам такий же пал.

Ось тоді й на Трон»

Дух ворожнечі Елладу погнав

З веслами, списами.

ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ

На колісниці в супроводі прислуги в'їжджає

Клітемнестра з Орестом на руках та Іфігєнія.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Для високих - високого щастя лет!

Ось дочка владаря [303]

Іфігенія - наша велителька

Й Тіндарея дочка - Клітемнестра тут!

Який рід їм життя дав, таку ж вони

Здобули собі славу - осяйливу!

590] Всемогутні боги, коли й смертним шлють

Таке незмірне блаженство!

ХОР

Поможімо, доньки халкідських нив,

З колісниці зійти повелительці,

Щоб на землю несхибно ступила крок, -

Усміхнувшися, руку подаймо їй,

Щоб не чужо було нашій гості тут -

Яснославній дочці Агамемнона,

Не тривожило криком аргів'янок,

Не лякаймо їх,

600] Захожі, - сестер захожих!

КЛІТЕМНЕСТРА

За добрий знак беру я доброту твою

І ті слова прихильні. Сподіваюся,

Для гарного весілля та щасливого

Я молоду приводжу.

(До слуг).

Нумте з повозів

Знімайте посаг - що дочці придбала я,

Усе те в дім заносьте, обережно лиш!

Поволі, доню, з колісниці сходь уже,

Землі торкнувшись ніжкою тендітною.

А ви, жінки, під руки підхопіть її,

610] Як тільки зістрибнути наготовиться.

Хай і мені хтось руку помічну подасть,