Читати книгу - "Трагедії"

МЕНЕЛАЙ

Не господар, бо раз по раз думку змінюєш свою.

АГАМЕМНОН

Не викручуйсь! Хитра мова до ненависті веде.

МЕНЕЛАЙ

А нещирість і хитання?.. Це для друзів теж не мед.

Отже, слухай. Лиш у гніві заперечувать не смій

Правди. Дбаючи про міру, пару слів і я скажу.

330] Пам'ятаєш, як ти прагнув на чолі походу йти?

Що на думці мав, одначе, те на вид не подавав. [296]

Як лестився і правицю радо будь-кому тиснув,

Тут же, хто б там не постукав, двері навстіж одчиняв?

Як до бесіди ставав ти з першим-ліпшим із юрби,

Лиш би влади домогтися, догоджаючи усім?

А домігся - тут же вибрав інший триб свого життя,

Іншу вдачу: друзям давнім ти вже, бачиться, не друг, -

Неприступний, невловимий. Хоча звичаїв мінять

Чесний муж, до влади ставши, не повинен - навпаки:

340] Довести б одразу мусив друзям відданість свою

Добрим ділом, поки змога, поки все на руку йде.

Ось тобі докір мій перший, твоя перша хиба тут.

Ще згадай: в Авліду з військом ти

всееллінським прибув -

І застряг тут, безпорадний: в ходових вітрах боги

Нам відмовили. Данайці ж почали вже вимагать

Повороту: що ж, бурчали, вік сидітимемо тут?

Геть розкис ти: під рукою - суден тисяча, та ба! -

Від Авліди, хоч ти лусни, списом Трої не сягнуть.

Та й мене перестрівав ти: «Як тут бути? Що робить?»

350] І не диво: згасне й слава, якби владу втратив ти.

А коли Калхант-провидець принести тобі велів

Доньку в жертву Артеміді, щоб данайці одпливли,

Ти погодився охоче й сам дружині написав -

Добровільно, без принуки - Іфігенію сюди

Привезти - мовляв, для того, щоб з Ахіллом заручить.

Нині ж - пійманий на тому, що шлеш іншого листа:

Вже дочки вбивать не будеш. Ну, а те, що перед тим

Говорив ти, чуло небо, те ефір священний чув!

Так воно вже є на світі: прагне влади чоловік,

360] А дорветься - і ганебно випускає берло з рук:

То юрба за щось осудить, а то й сам не годен він

Так усім рядити містом, аби спокій був і лад.

Отака Еллади доля - гідна сліз та співчуття:

На святе піднявшись діло, посміховищем стає

Через тебе й твою доню для якихось там нікчем!

Через те, що лиш заможний, я б нікого не робив

Ні володарем країни, ні вождем: здоровий глузд -

Ось умова, без якої марно братись за кермо.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Біда, як зайде сварка. Та найбільша з бід -

370] Коли у гніві два брати посваряться!..

АГАМЕМНОН

Гарно б викласти хотів я, не насуплюючи брів,

Свою думку щодо тебе, навпростець -

як з братом брат:

Благородний муж повинен бути й врівноваженим.

От чому сопеш од гніву, очі кров'ю налились?

Скривдив хто? Чогось бракує? Прагнеш доброї жони? [297]

Не звертайся з цим до мене: своїм домом керував

Ти погано, я ж, невинний, маю кару понести?

Честолюбство моє ранить? Ні, згубивши сором, глузд,

Першу з-між красунь ти хочеш обіймати - от і все.

380] Хто поганий, того, звісно, до поганих тягне втіх.

Я от, помилку зробивши, нині виправив її.

То це шал хіба? Шалієш радше ти, жону лиху

Заповзявшись повернути - даром неба знехтував!

Нерозважно поклялися залицяльники палкі

Тіндарею: це ж Надія, між богинь поважана,

їх до клятви підштовхнула, а не ти, не міць твоя.

Так рушай на Трою з ними; але як безглуздо це!

Таж богам ума не бракне: знають, як хто присягав -

Чи свідомо, чи в облуді - до присяги змушений.

390] Не вбиватиму дитини лиш для того, аби ти

Міг блудницю покарати, тяжко скривдивши мене,

Бо весь вік я дні і ночі побивався б у сльозах,

Якби зло яке вподіяв любій донечці своїй.

От і все. Що мав на думці - прямо виклав. Ну, а ти -

Нерозумний будь і далі. Я ж - подбаю про своє.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Тепер ми інше вчули. Але й ці слова -

Розумні: всяк повинен берегти дітей.

МЕНЕЛАЙ

Нема у мене друзів, у нещасного!..

АГАМЕМНОН

Не треба їх втрачати - от і матимеш.

МЕНЕЛАЙ

400] Повірить годі, що один отець у нас!

АГАМЕМНОН

Не шал з тобою - думку я ділити рад.

МЕНЕЛАЙ

У скруті друзі друзям помогти спішать.

АГАМЕМНОН

Не злим, а добрим ділом закликай мене.

МЕНЕЛАЙ

Не хочеш для Еллади потрудитися?

АГАМЕМНОН

Тебе й Елладу задурманив бог якийсь.

МЕНЕЛАЙ

Втішайся своїм берлом, брата зрадивши! [298]

А я до інших, видно, вдамся засобів,

До інших друзів.

Входить вісник.

ВІСНИК

Славний Агамемноне,

Всеедлінський владарю! Я привів тобі

410] Дочку - ти їй ім'я дав Іфігенія.

І ненька, Клітемнестра, тут, жона твоя,

І син Орест; радій же: ти ж не бачив їх,

Відколи у похід цей з дому вирушив.

Жінки після дороги - не близька ж вона -

В воді прозорій ноги прохолоджують.

Та й коней розпрягли ми: хай поскубують

М'яку травицю на зелених вигонах.

А я - вже тут: потрібно ж помогти тобі

Зустріти їх належно. Військо знає вже,

420] Що доня твоя з нами: чутка - блискавка.

Зусюди позбігались: поспішає всяк

Уздріти твою доньку: поміж смертними

Щасливці - завжди в славі та у подиві.

«Це що, весілля? - чув я, люд цікавиться. -

Чи, затуживши, доню привезти велів

Державець Агамемнон?» - «Чи володарці

Авліди - Артеміді представлятимуть

її перед заміжжям? Хто жених, однак?» -

Питали інші... Гей, несіть коші сюди

430] Та квіти!.. Про весілля, про пісні подбай,

Владарю Менелаю! Хай озветься вже

У домі флейта й мірно в танці ноги б'ють!

Бо то ж таки щасливий день для дівчини!

АГАМЕМНОН

Гаразд... Іди додому... Інші справи всі -

В руках у долі... Може, змилостивиться.

Вісник відходить.

І що ж тепер робити?.. Що почать мені?..

Ото безвихідь!.. От ярмо на шию взяв!..

Мов чую голос неба: «Що? Богів самих

Узявсь перехитрити? Ну й розплачуйся!»

440] Незнатним легше: можуть і поплакати,

Коли на серці важко, й слово будь-яке

Сказати спересердя. Благородному ж -

Таке не личить: треба ж озиратися

На стан свій; знатні - всьому люду служимо.

Отож мені, державцю, сором сльози лить,

Та соромно й не плакать, раз біда така

Звалилася на мене... Але годі вже!..

Як жінку привітати? Що сказати їй? [299]

Як глянути