Читати книгу - "Бібліотека душ"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ви розумієте, що нас лише двоє? — спитав я. — Двоє дітей.
— Саме так, — енергійно закивав Бентам. — Це якраз ваша перевага. Якщо витвори і чекатимуть якогось опору, то у формі війська під стінами фортеці, а не пари дітлахів на її території.
Його оптимізм почав підважувати мої сумніви. Можливо, подумав я, у нас і справді є шанс.
— Агов!
Розвернувшись на звук голосу, ми побачили, що до нас, засапавшись, на всіх парах летить Нім.
— Птах для містера Джейкоба! — вигукнув він. — Поштовий птах… для містера Джейкоба… щойно влетів… чекає внизу! — Досягши нас, він зігнувся навпіл і зайшовся затяжним кашлем.
— Як мені хтось міг прислати звістку? — здивувався я. — Хто взагалі знає, що я тут?
— То ходімо довідаємося, — запропонував Бентам. — Німе, веди нас.
Але тут Нім послизнувся і важко гепнувся на долівку.
— Ой, божечку, — забідкався Бентам. — Німе, ми знайдемо тобі тренера з ритмічної гімнастики. Пі-Ті, підніми бідаху!
* * *
Посланець — великий зелений папуга, чекав у фойє на першому поверсі. Він залетів у будинок крізь відчинене вікно за кілька хвилин до того й застрекотів моє ім’я. Отоді Нім його зловив і посадив у клітку.
Там він і далі стрекотів.
— Джжей-коб! Джжей-коб!
Голос у нього рипів, як іржаві петлі.
— Він не хоче розмовляти ні з ким, крім тебе, — пояснив Нім, підштовхуючи мене до клітки. — Ось він, дурна ти птахо! Перекажи йому свою звістку!
— Здрастуй, Джейкобе, — сказав папуга. — З тобою говорить пані Сапсан.
— Що? — шоковано перепитав я. — Вона стала папугою?
— Ні, — сказала Емма, — це повідомлення від пані Сапсан. Кажи, папуго, що вона передала?
— Я жива й здорова, сиджу у вежі у свого брата, — проговорив папуга моторошно людським голосом. — Інші теж тут: Мілард, Оливка, Горацій, Брантлі, Єнох та решта.
Ми з Еммою зачудовано перезирнулись. Брантлі?
А папуга, мов автовідповідач, знай собі торочив далі:
— Пес пані Королик сказав мені, де я можу вас знайти, тебе та панну Блум. Я хочу відрадити вас від будь-яких спроб нас урятувати. Нам тут нічого не загрожує, не потрібно ризикувати життям, викидаючи нерозумні коники. Натомість мій брат пропонує вам таке: здайтеся його охороні біля мосту на Кіптявій вулиці, і ви не постраждаєте. Я закликаю вас послухатися. Іншого вибору в нас нема. Ми знову будемо разом і під захистом та опікою мого брата станемо частиною нового царства дивних.
Папуга присвиснув, повідомляючи, що запис скінчився.
Емма недовірливо похитала головою.
— На пані Сапсан це зовсім не схоже. Хіба що їй промили мозок.
— А ще вона ніколи не називає дітей на ім’я чи прізвище, — додав я. — Вона б сказала «панна Брантлі», а не «Брантлі».
— Тобто ви не вірите, що це повідомлення автентичне? — спитав Бентам.
— Я не знаю, що то було, — відповіла Емма.
Нахилившись ближче до клітки, Бентам наказав:
— Перевірка справжності!
Птах нічого не відповів. Тоді Бентам обережно повторив команду і нашорошив вухо до птаха. Та враз він випростався.
— От чорт.
І тут я теж це почув. Цокання.
— БОМБА! — пронизливо закричала Емма.
Пі-Ті відкинув клітку в куток, згріб нас у захисні обійми й розвернувся до птаха спиною. А потім був сліпучий спалах і оглушливий вибух, але болю я не відчув: усе найгірше прийняв на себе ведмідь.
А ми не постраждали, тільки ударною хвилею мені заклало вуха й здмухнуло з Бентама капелюх, та ще була пекуча, хоч і, на щастя, нетривка спека.
Під дощем із клаптів фарби й папугового пір’я ми вийшли, спотикаючись, із кімнати. Ми були цілі й неушкоджені — всі, крім ведмедя. Той упав на всі лапи й, схлипуючи від болю, показав нам спину, обпалену, без шерсті. Побачивши це, Бентам розлючено закричав і обійняв тварину за шию.
Нім щодуху помчав будити Матінку Пилок.
— Ти розумієш, що це означає? — спитала Емма. Її всю трясло, очі були широко розплющені від жаху. Напевно, в мене вигляд був такий самий; після вибуху бомби людина інакшою бути не може.
— Точно я знаю одне: цього папугу прислала до нас не пані Сапсан.
— Очевидно…
— І Коул знає, де ми.
— Якщо раніше не знав, то тепер знає. Поштові птахи навчені розшукувати людей, навіть якщо відправник не знає їхньої точної адреси.
— А це означає, що Едисон у нього, — сказав я, і від цієї думки душа пішла в п’яти.
— Так… але тут є один нюанс. Коул нас боїться. Інакше не намагався б убити.
— Можливо, — погодився я.
— Та не можливо, а точно. А якщо він, Джейкобе, нас боїться… — Вона звузила очі. — Значить, у нас є щось лячне.
— Він не боїться, — озвався Бентам, підводячи голову зі складок на шиї в Пі-Ті. — Варто було б, та не боїться. Той папуга не повинен був вас знищити, а тільки знешкодити. Здається, моєму братові юний Джейкоб потрібен живим.
— Я? Навіщо?
— Мені на думку спадає лише одна причина. До нього дійшли чутки про твою виставу з порожняком, і це його переконало, що ти особливий.
— У чому особливий? — спитав я.
— Здогадуюся, що він може вважати тебе останнім ключем до Бібліотеки душ. Вбачає в тобі того, хто може бачити глечики з душами й користуватися ними.
— І Матінка Пилок таке казала, — прошепотіла Емма.
— Це божевілля, — сказав я. — Хіба так може бути?
— Важливо тільки те, що він у це вірить, — відповів Бентам. — Але це нічого не міняє. Ви проведете порятунок за планом, а потім ми відправимо вас, ваших друзів і наших імбрин щонайдалі від мого брата і його божевільних задумів. Але треба поквапитися. Джекові посіпаки простежать папугу й вибух до цього будинку. Вони вже скоро сюди нагрянуть, тому вам треба піти до їхньої появи. — Він звірився з кишеньковим годинником. — До речі, вже майже шоста.
І коли ми вже збиралися йти, до кімнати поспіхом увірвалися Матінка Пилок і Рейналдо.
— Матінка Пилок хоче тобі щось дати, — повідомив юнак, і жінка простягла мені маленький предмет, загорнутий у тканину.
Бентам сказав їм, що зараз не час для подарунків, але Рейналдо наполягав.
— Якщо потрапите в неприємності, — вклав він ту річ Еммі в долоню, — відкрийте.
Емма відгорнула цупку тканину. Та маленька річ, що лежала всередині, спочатку видалася шматком крейди. Аж поки Емма не покатала її на долоні.
На ній було дві
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бібліотека душ», після закриття браузера.