Читати книгу - "Дикий бастард, Анна Лященко"

– Добре, я буду готовий за пів години. Заходь, Айрін нагодує тебе обідом.

Сам я вже пообідав, мені треба тільки поговорити з Айрін. Я вже прийняв рішення щодо нашого майбутнього й настав час повідомити про це свою Пару.

– Айріне, дай поїсти цьому молодому чоловікові та зайди до мого кабінету, будь ласка.

Я довго відкладав цю розмову. Точніше кілька разів починав, але ніяк не виходило закінчити. Щоразу Айрін знаходила тисячу причин, щоби перервати її.

Я заходжу до кабінету і, чекаючи на свою Пару, стою біля вікна, розглядаючи сад, дбайливо доглянутий руками Айрін.

– Ти знову відлітаєш до столиці, Грегу?

– Так, але перед цим я хочу, щоб ти знала: я більше не маю наміру відкладати наше весілля. Я повідомлю синам, і призначу дату, коли, нарешті, надягну на твій палець родове кільце!

– Грегу, ми вже багато разів із тобою про це говорили. Мені не потрібні формальності, достатньо того, що ти поряд. Ми ж і так щасливі!

– Я не хочу тебе приховувати від усього світу!

– А демонструвати всім навколишнім Пару не зі знатного роду? Що скажуть мешканці королівства? Що скажуть правителі сусідніх країн?

– Для мене це не має жодного значення! Я прийняв рішення! Я і так довго чекав, але більше не збираюся тебе приховувати! – ричу я. – Тож готуйся до весілля! Воно відбудеться найближчим часом.