Читати книгу - "Дикий бастард, Анна Лященко"

Грег

Ішла четверта година обговорення…

Добре, що нам не довелося вирішувати, хто й де проведе шлюбний обряд. Діти зажадали їх негайно одружити. Я передбачливо взяв із собою родові обручки Барта і всі були приємно здивовані. Але на цьому все добре закінчилося.

– Давайте вже визначимося, де житимуть молоді після весілля! – наполягає Найнт.

– А де буде це саме весілля, ми вже вирішили? Щось не пригадаю! – гарчу я.

Саттон із захопленням спостерігає за нами, клацаючи горішки й запиваючи напоєм, що веселить. А Ердан, схоже, знову задрімав.

– Тея – наслідна принцеса, і її місце – тут! – вкотре повторює Найнт.

– Тея народить золотого дракона, і він має рости у Диких Землях! – не поступаюся я.

– Хіба ти не хочеш, щоби Барт став Правителем Озерного Краю, коли я зберуся на спокій? – уже відкрито шантажує мене Найнт.

– А хіба ти маєш інші варіанти? – примружившись, питаю його.

– Як майбутній Правитель країни, він зобов’язаний у ній жити! – використовує останній аргумент Найнт.

– Коли стане Правителем, тоді й буде! А доти його місце на Батьківщині – у Диких Землях! Тим більше, що Барту треба закінчити Академію! Та й Теї не завадить.

– Вчитися вони можуть і в Академії Озерного Краю! – продовжує гнути свою лінію Найнт.

– Погодься, Академія Диких Земель престижніша! – використовую останній аргумент. У відповідь Найнт тільки скрипить зубами.

А я йду на невеликі поступки:

– Але вони з Теєю та дитиною регулярно прилітатимуть до Озерного Краю.

– Скільки разів на рік? – торгується зі мною Найнт.

Тяжко зітхнувши, із заздрістю дивлюся на Саттона, який теж уже спить, обійнявши блюдо зі смаженим поросям.

– Послухай, Найнте, може перекусімо? Щось я втомився… – не витримую я. Мені треба підкріпитись. Нам ще доведеться вирішити, де буде весілля, і як назвемо малюка.

Кінець