Читати книгу - "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Герман заселився в готель. Що тепер? Він приїхав без нічого. Тому треба діяти швидко, та повертатись додому. Прийнявши душ, він ліг і несподівано заснув. Прокинувся було шість вечора, хотілося їсти. Він був зол що заснув.
Готель був невеликий і при ньому не було ресторану. Йому підказали, де можна поїсти.
Потім він пішов у бік будинку, сподіваючись побачити Лізу. Він не знав що скаже при зустрічі, можливо зізнається, що простежив за Семеном Сергійовичем. Головне він знайшов Лізу, і тепер йому треба вимолити її прощення.
Він сів на лавку в невеликому парку біля будинку. І ось, він побачив Лізу з тим хлопцем, вони йшли сміялися, хлопець ніс сумки з продуктами. Рішучість Германа зникла. Він побачив щасливу Лізу. Вона втекла від нього і знайшла щастя і не страждає як він. У Германа в мить згасли всі мрії та надії. Його ніби крижаною водою облили. Він підвівся з лавки раніше, ніж вони пройшов повз.
Вже коли їхав у поїзді, до нього спало на думку, що він міг поговорити з нею під приводом не прочитаного заповіту. Може Клима направити до неї, він одержимий тим заповітом. А мені тепер навіщо це все?
- Германе, ти після відрядження вже кілька днів ходиш як не свій.
- Мамо, я бачив Лізу, і вона щаслива з іншим.
- Іноді, що бачиш буває оманливо. Чому ти не поговорив із нею?
- А сенс. Вони йшли щасливі, про який обман ти говориш. Вона мене забула, вона з другим.
- Я гадаю ти повинен був з нею поговорити.
Тато приїхав і сказав, що довго думав, і вирішив поговорити зі мною.
- Лізо, не добре, що у дитини у графі батько, прокреслив, і взагалі буде рости без батька. Поговори із Германом. Він теж страждає без тебе. Вам обом погано. Тому вам треба поговорити і порозумітися.
- Тату.
- Я спеціально приїхав поговорити, тож вислухай. Герман змінився, працює, навіть цікавий проект зараз у нього.
- До чого його проект до мене?
- Я б про це тобі не розповів, якби не твій випадок. У нас із мамою теж не все було добре, я теж раз зрадив їй, вона мені вибачила. Бо кохала мене. Чоловіки такий народ, слабкий на жінок. Поговори з ним, адже ти просто втекла. Він має право знати, що в нього син. Якщо ти кохаєш його досі, не втрачай своє кохання. Доця, ми з мамою бачим, як ти страждаєш.
- Тату, ти його захищаєш?
- Лізо, ти його не забула. Ти сама не помічаєш, що згадуєш про нього, коли з малюком розмовляєш.
- Я бачу як малюк Маші реагує на слова, мама, тато, от і я своєму кажу про тата.
- А коли він виросте і спитає, що ти скажеш?
- Я про це поки що не думала.
- Лізо, якщо ти про Германа часто згадуєш, може є сенс вам один одному дати шанс. Насамперед собі дати шанс на щастя.
- Я подумаю над цим.
Того ж дня я йшла з Колею з магазину і мені здалося, що я бачила Германа. Чоловік був високий і йшов ходою, як у нього. Може це знак, після розмови з татом. Я подумаю. Але якось так вийшло, що я незабаром застудилася, потім Василь, так назвала сина. А потім був поранений Коля і мені було не до роздумів. Я допомагала Маші.
І ось одного разу сусідка з під'їзду мені сказала:
- У вас велика родина, чоловік на двох.
Я їй нічого не відповіла, але її слова застрягли в голові. Ось як думають про нашу дружбу оточуючі. Напевно, щось подібне і Маші говорили, тільки вона мені не говорить. Я вирішила рідше до них ходити.
Коли мама поїхала, мені стало нудно. Я розглядала наші з Германом фотографії на телефоні і у мене почало щемити серце. Мені було самотньо. Я подзвонила татові.
- Тату, як там Герман?
- По роботі ми бачимося не часто. Якщо хочеш дізнаюся, як там у нього.
- Не треба. Я так, просто. Він же не питає про мене.
- Я тобі казав, що раніше під вікнами годинами проводив. Кажуть, - він замовк, вирішив не говорити, що Герман виховує дочку. Навіщо нервувати дочку.
– Про що говорять?
- Він повністю весь у роботі, проекти нові.
- Я просто спитала.
- Може, приїдете?
- Я подумаю.
За кілька днів прийшли до мене Коля та Маша з дітьми.
- Що сталося, чому перестала до нас приходити? Ми образили тебе? - Я розповіла причину.
- Виходить я султан і у мене дві дружини, - він заразливо розсміявся і ми підхопили його сміх. - Може ще одну обрати?
І раптом наш сміх дружно перервався. Їх старший син витяг провокаційні фотографії Германа, які не зрозуміло чому я не викинула. Вони були у нижній шафі.
- Це що? - Запитав Коля, взявши одну фотографію.
- Що за допит? Ліза, вільна жінка і може мати такі фотографії.
- Це Герман, зі своїми коханками.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пограємо в любов, Зоя Лістрова», після закриття браузера.