Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"

– На що ми повинні чекати? – не розуміла я.

– Швидше на кого, – ще більш загадково відповів чоловік.

Раптом, я почула шум за дверима, більше схожий на бій. За масивними дверима лунали звуки бою. Я чула дзвін мечів, приглушені вигуки і гучні удари, що відлунювали в кам'яних стінах підземелля. Здавалося, що хтось вів запеклу битву, і кожен звук наганяв на мене страх та тривогу.

Глухі звуки магічних вибухів розривали повітря, відчувалася потужна енергія, яка виходила за межі звичайного людського бою. Час від часу доносилися зойки поранених, що на мить змушували серце зупинитися. Бойові заклинання, які змішувалися з людськими голосами, створювали хаотичний симфонічний хаос.

Серед цього шуму я виразно чула звук важкого дихання і приглушені команди, які віддавалися, щоб керувати битвою. Це були не просто звуки сутички, а щось більше, щось значніше. Хто б не бився за тими дверима, вони явно боролися за щось важливе.

– Що відбувається? – запитала я у Темного, та його ніби й не хвилювали те, що робилось за дверима.

– Зараз все побачиш, – спокійно сказав він.

– Це кінець Темний! – крикнув хтось, входячи крізь двері.

– Які ви самовпевнені, – розсміявся чоловік.

– Твоя армія знищена, – почула я голос Ейнара.

– З чого ти взяв, що це моя армія? – запитав Темний, навіть не поворухнувшись.

Моє серце на секунду завмерло. Я знала, що не може все бути так легко, та тільки зараз впевнилась, що це пастка. Відчуття тривоги, яке весь час жевріло в душі, раптово переросло в паніку. З жахом я спостерігала, як позаду солдатів виросли тіні. Вони поволі, немов у повільній зйомці, простягли свої темні руки до воїнів.

Тіні рухались безшумно, їхні контури змінювались, немов жива рідина, що стікала з темряви. За секунду темні силуети охопили солдатів. Вони вилися навколо них, немов змії, і без жодного звуку або попередження забрали їхні життя. Один за одним, солдати падали на землю, їхні тіла здавлені холодним обіймом темряви.

Мій погляд ковзнув до Рейка. Він стояв неподалік, єдиний, хто залишився неушкодженим. Його очі палали від гніву та рішучості, а обличчя виражало глибоке розуміння того, що відбувається. Він не ворушився, немов намагався зібрати всі свої сили для вирішального удару. Тіні, здавалося, обходили його стороною, немов боялися торкнутися.

– Стій! – вигукнула я. – Що б ти не задумав, ти не вбʼєш його.

– Я й не збирався, – з легкістю відповів Темний.

– А вот я збирався, – Ейнар попрямував в нашу сторону з мечем в руці.

– Ти думаєш, що переможеш мене цією зубочисткою? – розсміявся Темний.

– Ні, але ось цим попробую, – Рейк вигукнув невідомі мені слова, і з його рук вилетіло потужне заклинання. Навіть без магії я відчувала його силу, а ось Темний недооцінив противника. Щит, який він виставив, був заслабким. Чоловік відлетів на декілька метрів та швидко піднявся на ноги, витираючи кров з губ.

– Погрались і достатньо, – Темний змахнув рукою, і на руках Ейнара з’явились кайдани подібні до моїх, тільки прикований він був до підлоги.

– Якого… – здивувався Рейк.

– Я очікував твого приходу, – пояснив Темний. – В мене було достатньо часу підготуватись.

– Це була пастка, – сказала я вголос.

– А ви думали, що я б дозволив Еліоту зберігати інформацію про моє місце перебування? – по голосу можна почути, наскільки він задоволений собою.

– Відпусти її, – дивлячись в очі Темного, сказав Ейнар. – Я не стану опиратись, тільки залиш її в спокої.

– Вона мені потрібна навіть більше ніж ти, – відмовився від пропозиції Темний.

– Для чого? Ти обіцяв розказати, – нагадала йому я.

– Розумієш, те, що я відтворив зілля Реддіка, цього не достатньо, – почав розказувати Темний. – Виявилось, що ритуал не дав нам нове джерело магії, лише перебудував наше. Нам, на відміну від першого Темного Володаря, приходиться живитись магією інших істот. Від цього залежить наше виживання, але це досить виснажує. Як забезпечити собі вічне життя, якщо джерело магії невічне.

– Я все одно не розумію, для чого тобі ми, – перебила я.

– Як ти дізнався подробиці ритуалу? – в свою чергу запитав Ейнар.

– Це досить цікава історія, – посміхнувся Темний, побачивши нашу цікавість. – Записів ритуалу справді не існує, але ми ж з вами знаємо того, хто його провів.

– Він мертвий більше двадцяти років, – зауважив Ейнар.

– Ти правий, і він прагнув таким залишитись, та у мене інші плани, – невже він…

– Ти викликав його дух, – здогадався Рейк.

– Викликав, але він відмовлявся співпрацювати, – продовжив розповідь Темний. – Я гадав, він зрадіє, що я продовжу його справу, та він не хотів, щоб темна магія поверталась в цей світ. Я вже втратив надію, як почув про прояв темної магії в королівстві. Сім років тому в одному інтернаті в дівчинки-підлітка проснулась невідома магія, подібна була лише в однієї людини. Не важко було скласти цифри та зрозуміти чия вона донька. Дівчина добре переховувалась, та самої згадки про неї було достатньо, щоб Реддік пішов на контакт.