Читати книгу - "Ненависть при світлі , Роза Фаєр"

І мені не перестає це подобатися. Я б навіть сказала, що він знає, що робити.Але просто так здаватися навіть не цікаво..

-Що ти робиш,нам варто тікати,-намагаюся нагадати йому про здоровий глузд.

Хоча мій вже підказує мені відповідь. Артур просто мене переграв.

Отак просто і більше нічого.

-Не потрібно,я тобі збрехав. Просто подумав, що нам не варто втрачати свій час в тому барі. Є справи приємніші,-за цими словами він накриває мої губи своїми.

Навіть не даючи щось сказати,заперечити чи..Не знаю,але чи варто зробити останню спробу. Щоб запобігти цьому божевілю...

Та я обираю бездіяльність. Хоча і не зовсім. Оскільки,хапаюся за його плечі і відповідаю на його поцілунок з такою ж жадібністю.

Пішло воно все,я хочу його прямо тут і зараз. А що стосується наслідків,то.... Та які взагалі можуть бути наслідки у тому, що двоє людей одне одного хочуть.

Але не в цьому темному провулку. Проте,я думаю, що нас ніхто не побачить та все ж на ліжку буде зручніше. Принаймні,в автомобілі так точно.

Ми цілуємося поки є сили і повітря,а далі я перериваю поцілунок. Бо хочу набагато більшого та все ж не тут.

-Їдемо в готель?-пропоную важко дихаючи.

-Гаразд,-відповідає Артур впираючись у мої груди головою.

Бачу, що стриматися йому було дуже важко. А це мені летить і занадто подобається.

Ми якось доходимо до автомобіля та там вже нічого не можемо з собою зробити. Я знову накидаюся на нього з поцілунками і вже не можу опам'ятатися,як опиняюся на задньому сидінні.

Правда, зверху на Артурі. А він непогано міркує в такій ситуації. Зрозумівши, що ми вже нікуди не їдемо я трохи розслабляюся. Проте,не заспокоююсь,при цьому знаючи, що нам вже ніхто і нічого не завадить.

Я перериваю вкотре наш поцілунок і починаю розстебувати гудзики на його сорочці. Повільно,але плавно,наче кішечка. Оголивши його по пояс я одразу ж цілую його шию і проводжу руками по кубиках пресу.

Мммм,як давно я мріяла це зробити. Далі дістаюся до реміня і починаю знімати його та тут Артур різко підминає мене під себе.

-А ти нетерплячий,-спостерігаю за тим,як швидко від звільняється від штанів.

Потім знімає мої штани одразу ж з білизною.

-Не кажи так, маленька. Я й так довго чекав,-за цими словами він знову вривається в мій рот своїм язиком.

Таким наполегливим і власницьким. У цьому весь Артур. Ніколи не думала, що це зведе мене з розуму. 

А ще те,як він почав гратися з моїм клітором. Правда,цього можна було і не робити. Я вже й так змокріла.

Та здається, що він спеціально мене мучить. Все ж не потрібно було віддавати йому владу над своїм тілом і залишитися зверху.

Та впевнена за цю ніч в нас ще буде така можливість.

-Ах...,-прогинаюся в спині, коли він вводить в мене свій член.

Різко і повністю. 

-Не боляче,-раптом запитує.

-Що?Ні,продовжуй,-майже його благаю. Хоча з іншого боку мені приємно, що він піклується за мене.

Отже,думає не тільки про своє задоволення.

Я починаю стогнати від того з яким темпом рухається в мені Артур. При цьому, хочеться кричати лише, щоб він не зупинявся.

Що я і роблю.  А він починає нарощувати темп,задираючи одну мою ногу вгору.

Відчуття від цього стають все сильнішими і я розумію, що закінчую. Артур на мить зупиняється,дає мені час трохи насолодитися.

А потім садить мене знову зверху.

-Тепер твоя черга,-говорить з придихом.

А другого запрошення мені і не потрібно. Я кладу руки йому на плечі і починаю плавно рухати бедрами.

З кожною хвилиною я рухаюся все швидше і швидше. Так добре мені, мабуть,ще не було.

Артур бере мене своїми руками за бедра і починає насаджувати мене ще сильніше. Я вже не усвідомлюю хто тут зверху та зараз це зовсім не важливо.

Бо ще через декілька поштовхів мене знову накриває оргазм. За цим Артур кладе знову мене на спину і виливається на мій живіт..

А далі вирощується поруч,пригортаючи мене до себе.

Серце калатає і чути лише наше дихання. Думки нарешті потроху повертаються до мене і здатність відчувати тіло.

Це просто кайф. І як я могла тільки не хотіти його і чому взагалі так довго опиралася...

Артур трохи припіднявся і спробував вмоститися зручніше. Та навряд чи тут це вийде. В авто було занадто мало місця. І зараз,коли пристрасть трохи втихла, тіло почало нагадувати про себе.

-Мабуть, треба таки вже їхати в готель,-чомусь після цього трохи заливаюся сміхом.

Не знаю,але душа хоче співати. І,якби не ці незручності,я б напевно могла злетіти.

-Так, зараз поїдемо,-притискає мене до себе ще Артур. Так міцно і водночас бережно,наче закутується в мене. Вдихає мій запах.

Я просто від цього здаюся йому. Що приховувати..я закохалася. І напевно помилялася,коли думала, що він до мене байдужий.

Ми лежимо так ще декілька хвилин,а потім починаємо вдягатися. Пересідаємо на переднє сидіння і Артур заводить авто.

-Ти не змерзла?-запитує і тягнетеся, щоб ввімкнути обігрів.

-Ні, мені ще досі гаряче,-дивлюся в його очі.

Сподіваюся, що мій натяк він вловив. Так, його обличчя задоволенне,але лише на секунду. Авто рушило з місця.

І чим ближче ми були до готелю,тим він хмурнішав. Знову я не розумію, що в нього за реакція на нашу близькість.

Наче все було добре і тут він знову темніше хмари.

Ми прибули на місце і Артур заглушив мотор. Я потягнулася, щоб відкрити двері та він схопив мене за плече.

Повертаюся до нього обличчям із запитанням в очах. А може і надією, що він зараз нічого поганого не зробить і не скаже...

В мене чомусь жахливе передчуття. Проте,я не вірю, що він просто тільки що мною скористався. Та чомусь саме так він себе веде.

Чому став таким напруженим і занадто задуманим. Якщо він не хотів,то чому повів в той провулок,чому поцілував.

Я ж не дурепа і не сама на нього накинулася. Щось я зовсім заплуталася у ньому...

-Я просто хочу тобі дещо сказати перед тим,як ми піднімемося в кімнату і продовжимо вечір. Для мене все те,що тільки сталося,не просто секс. Я хочу, щоб ти це знала. Ти мені дуже подобаєшся..